Ми з моїм чоловіком живемо разом в шлюбі вже чимало років. У нас з Павлом є чимале спільно нажите майно: автомобіль і дві досить хороші квартири.
Наша доросла та самостійна єдина донечка вже 4 роки, як вийшла заміж і окремо живе, з часом подарувавши нам маленького та люблячого нами онучка, про що ми мріяли лише.
Так вийшло, що чоловік нашої доньки Уляни, наш зять, виявився не дуже успішною людиною в своєму житті і це дуже впливає на їх добробут.
Але спочатку Павло подавав досить таки великі надії, займався розкруткою свого власного бізнесу та мав своє власне житло, а це чимало для молодої людини.
Але, з часом, зять вліз в дуже суттєві борги та, на жаль, через короткий час, все повністю втратив.
А не дуже добрі справи сім’ї моєї доньки посилює ще й те, що Уляна зараз знаходиться у декретній відпустці, і єдиний годувальник в її родині був, так вже склалося – це її чоловік Павло.
Останній рік донька з зятем разом з своєю малою дитиною поневіряються по орендованих квартирах.
Часто вони переїжджають з місця на місце тому, що то господар виявиться нехорошим, то сусіди по ночах спати їм не дають, не щастить ніяк їм з ними, або несподівано підвищують плату за оренду квартири суттєво, що їм зовсім не вигідно – не по кишені просто..
Правду кажучи, мені дуже шкода дивитися на те, як наша донечка з зятем постійно сумують з переїздами та платять великі суми грошей за оренду тих квартир, ще й ріелтори на них постійно добре наживаються. Я дуже розумію наскільки нашим дітям їм важко.
Щоб хоч якось допомогти своїм дітям, я не раз намагалася вмовити свого чоловіка пустити їх пожити в ту нашу квартиру, яку, в даний час, ми здаємо в оренду квартирантам, зовсім чужим нам людям, якраз саме в той час, як наші власні діти бігають по чужих кутках та не мають свого власного даху над головою.
Та батько навіть слухати не хоче мене і мої доводи, чоловік від цього категорично відмовився.
А вся справа в тому, що він вважає, що в сім’ї саме чоловік завжди має бути главою сімейства та завжди вміти забезпечувати свою дружину і власних дітей сам.
На його думку, Павлові має бути соромно отримувати будь-які подачки від нас, вже немолодих людей, і тому потрібно всього лише почекати, поки він розбереться у всіх своїх проблемах сам та навчиться забезпечувати свою сім’ю.
Батько переконаний, що якщо ми зараз дітям допомагатимемо при перших їх фінансових негараздах, то лише гірше зробимо для себе і для них, адже вони постійно покладатимуться на нас та завжди бігатимуть до нас по гроші.
Чоловік каже, що якщо зятеві постійно у всьому допомагати, підтримувати скрізь фінансово, то його характер ослабне, і він втратить усіляку мотивацію на успіх в житті, а це точно не потрібно ні нашій доньці, ні нам.
Але мені, особисто, чомусь здається, що мій чоловік просто шкодує наші кошти, які ми отримуємо зі здачі своєї квартири в оренду, і боїться того, що сім’я нашої дочки там оселиться назавжди, а ми не зможемо потім їх звідти виселити, коли прийде час.
А я думаю, що мене зрозуміють усі, що мені теж не хочеться втрачати наш додатковий дохід, але я думаю, що батьки в будь-якому віці та за бідь-яких обставин мають піклуватися про своїх дітей, навіть вже дорослих, особливо у такий важкий період, як зараз у моєї доньки.
Згодом я пропонувала альтернативу – допомогти їм з оформленням та виплатою і взяти квартиру в кредит, але чоловік взагалі розізлився, що я проявляю таку ініціативу.
За його переконаннями, ми вже досить вклалися в дочку, вона вже доросла та повинна була розуміти, за кого виходить заміж, думати про майбутнє і зважити все. Нехай, мовляв, тепер трохи спробує на собі і такого життя – буде їй наука гарна на майбутнє.
На свекрів моєї доньки надії немає – батьки зятя зовсім не ті люди, адже у них бідна сім’я і немає можливості допомогти своєму синові і його дружині.
Залишається лише намагатися якось впливати на свого власного чоловіка, але я не знаю як – він має дуже впертий характер, завжди стоїть на своєму. Не хочеться теж постійно сперечатися в своїй сім’ї через зятя, тим паче, що результату хорошого зовсім немає.
Мені, правду кажучи, дуже прикро чути його відмови та розуміти, що людина, з якою я прожила багато років, за копійку буде так боротися, навіть не пошкодує власної доньки і її дитину.
Раніше такої жадібності в своєму чоловікові я ніколи не помічала, хоча ми багато років разом живемо. Як його можна переконати в протилежному?
Якщо ми виселимо квартирантів, то в грошах, звичайно, доведеться стиснутися, але голодними ми з ним не залишимося, адже ще й заощадження якісь маємо з ним.
Чоловік мій вже планував наступного року змінити роботу на більш легку та низькооплачувану, адже здоров’я ще дозволяє йому попрацювати на заводі кілька років, хоча зарплата в нього дуже добра.
Як бути, що робити мені, щоб доньці з сім’єю жилося легше? Я дуже хочу їм допомогти. Але як це зробити?
Фото ілюстративне.
