Якось я гуляла з дитятком у парку і зустріла знайому жінку. Марина колись дуже добре дружила з моєю мамою багато років, а потім якось дороги наші розійшлися і ми рідко бачилися з нею. Тому, коли вона мене побачила, стала розпитувати, як ми, як нам живеться, як справи.
Я була з коляскою і поки ми гуляли і вона все у мене розпитувала, то потім стала вчити, як мені краще жити потрібно в родині.
“Ось хочу тобі сказати! – говорила мені пані Марина. – Зрозумієш, що я була права, та пізно буде тоді, тому обов’язково прислухайся до моєї поради зараз. Тепер у тебе дитина є, тим паче. І ти просто зобов’язана думати про неї. Свої гроші, про які не знає чоловік, у тебе повинні бути завжди. Хтозна, як там в житті далі складеться. Візьми собі за правило і відкладай при кожній нагоді, як тільки вона у тебе з’явиться. Хоч по сто гривень, хоч по п’ятдесят. А як трішки грошей відкладеш, так зразу відкривай рахунок, відсоток буде у тебе нормальний. Будеш відчувати себе впевненіше, а так з часом і гарна сума у тебе збереться”.
“Ой, тіточко, Марино, та з чого мені збирати і відкладати гроші. Ти ж знаєш, я в декреті, працює лише один мій чоловік зараз. Утримує один нас з дитиною та ще й кредит платить, на двох роботах працює з ранку до вечора. Вчора он о шостій годині ранку з дому пішов, о дванадцятій годині ночі повернувся. А в суботу встав швиденько знову ні світ ні зоря і побіг на підробіток, навіть вихідних нормальних немає у нього, втомлюється дуже. Дитячі виплати у нас, які я отримую щомісяця, всі до копійки пораховані, і всі в справу йдуть, а інших доходів у мене немає. Заощаджуємо й так, на чому тільки можна. Які вклади, про що ти! Нам би кінці з кінцями звести”, – відповіла я тітці Марині.
“Знаєш, що я тобі скажу? При будь-якому доході можна примудритися копійку якусь приховати! Просто хитрішою потрібно треба бути! Чоловіки зазвичай в цінах абсолютно не орієнтуються. Купила тих же памперсів велику упаковку зі знижкою – говори, що без знижки, різницю – в кишеню. Вартість продуктів теж округляй. Тобі ось на день народження батьки гроші подарували, ти куди їх справи? Невже в загальний котел віддала?”, – тітка стояла на своєму непохитно.
“Так, віддала. Нам комуналку потрібно було велику суму віддати, бо зима, опалення увімкнули, гарячої води більше витрачаємо. І ще борги за попередній місяць потрібно віддати було. Ну не можу я десь відкладати гроші, щоб чоловік не знав. Він все для нас, на роботі обідає через раз, підробітки постійно шукає. Якби ти знала, як йому ці гроші дістаються. Я зараз хвилююся, звичайно трохи, що я допомогти не можу зараз на постійній основі. Ну от хіба що подарунковими грошима, дуже вони до речі припали, ми всі проблеми наші ними вирішили”.
“Ну все з тобою мені тоді ясно. Все віддала і сидиш без копійки. Ну як ти не зрозумієш, не можна так жити з дитиною, ні гроша за душею не маючи. Хіба мало що трапиться завтра – звільнення, розлучення. Так, розлучення теж трапляються, і найчастіше раптово, що ти так на мене дивишся? Загалом, свої власні гроші ще нікому ніколи не завадила. Нехай у вас все буде добре, звичайно. Але навіть якщо і буде все добре, гроші, відкладені “на всякий випадок”, не завадять. У розумної жінки завжди є така собі схованка на потім. І ти будь розумною жінкою”.
Потім ми розпрощалися, тітка Марина пішла, а я замислилася. Можливо вона права, можливо всі жінки так роблять. Але я кохаю свого чоловіка, довіряю йому.
Тиждень пройшов з дня нашої розмови, а я досі тепер про це думаю. Можливо, тітка Марина мала рацію і мені відкладати гроші для себе?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – vsim.
