Все життя у мене пішло шкереберть після першого невдалого шлюбу. Я вийшла заміж після закінчення коледжу, не з великої любові, а тому, що не знаходила спільної мови з батьками. Микола був старшим за мене, добре заробляв у закордонних поїздках і видався мені надійним чоловіком. Спочатку все було добре – вечері в ресторані і поїздки на море. Потім я зрозуміла, що чекаю дитину, і ми одружилися.
Мої батьки були не в захваті від мого вибору, але перешкоджати не стали. Жити зі свекрухою я відмовилася навідріз, тому чоловік узяв квартиру в кредит. Жили ми як всі, вирішували повсякденні побутові проблеми, а потім виявилося, що я зовсім не знаю чоловіка, за якого вийшла заміж. Микола постійно був в роз’їздах, з дитиною мені ніхто не допомагав. А потім я почала помічати, що чоловік не надто то і поспішає додому.
Зранку я готувала сніданок, чоловік був в душі, в цей час на його телефон прийшло повідомлення. Я ніколи не читала його листування, але цього разу мене ніби щось змусило це зробити. «Коханий, я вже скучила, коли ти знову приїдеш? І коли скажеш своїй про розлучення? Я вже втомилася чекати». Далі я вже не читала, адже букви попливли перед очима, а сльози полилися рікою. Коли Микола вийшов з ванни, все зрозумів, проте виправдовуватися не став.
Микола подивився на мене і просто запитав, коли я зможу з’їхати з його квартири. Так ми з синочком опинилися знову у моїх батьків. Я хвилювалася, що вони мене не приймуть, але на моє здивування, батьки втішали мене, як могли. Незабаром я вийшла на роботу, старі образи забулися, життя почало налагоджуватися.
З Андрієм, моїм другим чоловіком, я познайомилася на новорічному корпоративі. З русявим, блакитнооким менеджером ми бачилися і раніше, але близько познайомилися тільки в цей вечір. Виявилося, що у нас багато спільного: ми обоє любимо подорожі, класичну музику і детективні романи. Після святкування ми блукали по засніжених вуличках до ранку і попрощалися майже рідними людьми. У хлопця була власна трикімнатна квартира в центрі міста. Ми настільки зблизилися, що Андрій запропонував мені жити разом вже через місяць, і я погодилася. Нам було комфортно разом, і це було найголовнішим.
Про свого сина Андрію я повідомила відразу, він сказав, що це не проблема. До сина він відносився дуже добре, приносив йому подарунки, грався з ним. Цей факт мене дуже підкупив, адже син для мене – це все.
Все змінилося, коли справа підійшло до переїзду. Андрій натякнув, що синові буде краще залишитися у моєї мами. Адже ми обоє працюємо, а дитині потрібна увага і догляд. Спочатку мені це рішення здалося раціональним. На вихідні ми забирали сина до себе, а в будні знову відвозили до моїх батьків. Все було добре, але все частіше коханий почав натякати, що нам не обов’язково забирати малюка кожні вихідні. А нещодавно взагалі поставив ультиматум: «Або я, або дитина».
Такого повороту я не очікувала, адже щиро полюбила цю людину. Як я можу зробити вибір між двома найдорожчими чоловіками в моєму житті? Як він взагалі може ставити мене перед таким вибором? Якщо він не передумає, думаю порвати відносини, щоб бути поруч з синочком. Мені здається це правильним рішенням, але так не хочеться знову бути самотньою …
Мама радить цього не робити, каже, що доглядатиме за сином, а я повинна влаштовувати своє особисте життя. Вона вірить, що з часом Андрій звикне до думки, що у мене є син, і змінить своє відношення до нього. Та я не впевнена, що це найкращий вихід. Адже син виросте, і як я йому потім поясню, чому я поставила своє особисте щастя на перше місце, а його – на друге. Що мені робити, я не знаю…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
