fbpx
Життєві історії
Зі своєю першою дружиною я познайомився на весіллі у сестри. Вона мені дуже сподобалася і ми відразу одружилися. З першою дружиною у нас було дві доньки. З роками вона взагалі перестала звертати на мене увагу, її цікавили тільки гроші, які я приносив додому. Так ми прожили ще кілька років, і я якось я зустрів жінку, яка стала моєю другою дружиною. Вона була молода, красива і цікавилася моїм життям, моїми успіхами і досягненнями на роботі, я був цікавою людиною для неї. Тоді я відчув, вперше за багато років, що хтось про мене теж дбає. Я одружився вдруге, але то була велика помилка

На сьогоднішній день мені 67 років, я вже немолодий чоловік, але я ще трохи підробляю. За своє життя я мав два шлюби. З першою дружиною ми прожили разом 12 років, а з другою всього лише 4 роки, на жаль.

Зі своєю першою дружиною я познайомився на весіллі у сестри. Красива та розумна дівчина була знайомою чоловіка моєї сестри і сподобалася мені своєю простотою та щирістю, я тоді очей відвести від неї не міг. До того ж, незнайома мені тоді дівчина теж проявила до мене симпатію. Ми продовжили спілкування і після весілля, потім я запропонував їй розписатися і жити разом.

Нам було добре разом, але з народженням дітей вона віддавала всю свою увагу лише їм, а я залишився в стороні завжди. У мене були чудові дві дочки. Зізнаюся, я їх теж любив, але мені було прикро, що дружина мене перестала помічати взагалі, адже для неї тоді стало головним те, скільки грошей я приніс додому, а не я сам. У повному нерозумінні один одного ми прожили ще кілька років, і я якось я зустрів жінку, яка стала моєю другою дружиною.

Вона була молода, красива і цікавилася моїм життям, моїми успіхами і досягненнями по роботі, я був цікавою людиною для неї. Тоді я відчув, вперше за багато років, що хтось про мене теж дбає, а не лише я сам турбуюся про свою сім’ю, я відчув себе дорогою їй людиною. Саме тоді мені було це дуже важливо, щоб мене помітили, адже я на той час робив для дружини і дітей все, а для них залишався порожнім місцем.

Коли я повідомив своїй першій дружині, що йду від неї, вона здалася мені абсолютно спокійною, вона сприйняла все, як належне. Прикро, але мені саме тоді здалося, що у неї до мене зовсім ніяких почуттів не було. Я навіть подумав, що у неї є інший чоловік. Але я, напевно, тоді помилився, бо вона й досі живе одна, ні з ким не має шлюбу. Мені незручно було перед дочками, але ми з дружиною вирішили, що нам краще не зустрічатися. Точніше сказати, саме з ініціативи дружини, я не спілкувався всі ці роки зі своїми рідними доньками, вона сказала, що так буде для них краще.

По-перше, дружина сказала, так буде добре саме для доньок, щоб вони не бачили, що в їх тата є інша сім’я. А по-друге, я одружився вдруге, і у мене народився син, якому я приділяв велику частину вільного часу. Але при цьому, моя мама, коли ще була жива, продовжувала підтримувати стосунки з онуками завжди, купувала їм подарунки, завжди давала гроші, якщо були якісь невеличкі заощадження.

Також я через неї передавав гроші дочкам і подарунки на день народження. Нехай від імені бабусі, але мені все одно було приємно, що я беру участь в житті моїх дітей.

Із другою дружиною ми прожили лише чотири роки, так як вона знайшла собі нового супутника життя – молодшого за мене чоловіка, і сама написала заяву на розлучення.

Так як у мене була перспективна посада і високий оклад, вона заявила прямо скільки я їй зобов’язаний, а також скільки ще буду винен своїй дитині. Але я не міг їй відмовити, це мій синок, значить, я повинен допомагати своїй дитині, адже я – батько.

Але згодом її новому чоловікові не хотілося, щоб я спілкувався з сином. Вони з дружиною домовилися, що той буде виховувати мого сина, як рідного, щоб я у їх домі більше не з’являвся. Що я міг зробити тоді? У колишньої дружини непростий характер, вона не хотіла й слухати мої доводи, не дослухалася до моєї думки, говорила, що знає, як буде краще для всіх.

Зараз мої діти дорослі, у них свої сім’ї і є вже свої діти, я давно вже маю онуків. За всі ці роки мої діти, про онуків взагалі говорити не буду, навіть не поцікавилися: чи живий я, здоровий, може мені допомога якась потрібна.

Так, я розлучився з їх мамами, але я ж їх рідний батько? Чому вони забули про мене зараз, коли мені потрібна їх увага і підтримка? А може і не згадували зовсім про мене взагалі? У мене зараз вже не перспективна робота, та й грошей я не назбирав, так як раніше я віддавав більшу частину заробітку їм, своїм рідним дітям. А зараз просто хотів би спілкуватися з ними на старості, щоб не бути самотнім, адже в мене є велика родина, яка про мене й знати нічого не хоче, я зайвий у їх сім’ях.

Напевно, я їм не потрібен? Вони забули про мене.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page