На лавочці в сквері сиділи і розмовляли дві жінки похилого віку.
– Ти чого сьогодні якась не така, Зін? Мовчиш весь час, відповідаєш невпопад. Болить щось?
– Ой, Вір. Та ні, не болить. Точніше, болить, звичайно – душа! Син зараз дзвонив. Каже, до вас приїду сьогодні після роботи, можна? – притулок просив у мене на пару днів знову?
– Ось тобі й маєш! Ти не хочеш, щоб син в гості приїхав, чи що?
– Ну що ти, Віра! Синові ми з батьком завжди раді. Справа не в тому. Просто він до нас приїжджає і залишається ночувати, коли з дружиною свариться, розумієш? І, на жаль, таке все частіше. Двох тижнів, здається, не минуло з останнього скандалу, і ось знову “можна до вас”. Знову, значить, посварилися! Як тут не бути сумною!
– Ах ось в чому справа.
– Ага. Як же це набридло вже, ти не уявляєш! Ось що цій нашій королевш-невістці треба, я зрозуміти не можу? Інша б щаслива була, а ця все незадоволена. Синові тридцять три, високий, красивий хлопець. Працює, сім’ю забезпечує, іпотеку платить. Дружина вдома сидить з дитиною, не перепрацьовує ні краплі: дитина днями мультики дивиться в планшеті, на вечерю сосиски з макаронами – коронне її блюдо. Чоловік ні слова докору їй не говорить. Так вони ще й прибиральницю наймають. Три рази в тиждень жінка ходить підлоги їй мити, інакше б зовсім в бруді погрузли. І все чоловік поганий! Ось як так, Віра.
– Не справа, звичайно, це, ось так бігати кожен раз до мами. Невістка, мабуть, у тебе не подарунок. Але ти, Зіночка, теж не права, вже вибач. Навіщо ти його в такі моменти у себе ховаєш? Навіщо пускаєш ночувати?
Читайте також: ГIРКИЙ ДОСВІД: ТРИ НАДТО ВIДВЕРТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЗАРОБІТЧАНОК В ІТАЛІЇ
– Тобто як це “навіщо”? Він мій син! Виганяти його, чи що? Ось він подзвонив зараз, мовляв, увечері приїду, і що? Сказати – не приїжджай?
– Так, Зіна! Ось саме так і сказати! “Можна у вас переночувати?” – “Ні, не можна”, ось і вся розповідь. Жени його до дружини! У нього сім’я є і свій будинок. Нехай мириться і вирішує проблеми, а не бігає до мами кожен раз! Ну тридцять три роки мужику!
– Віра, ну куди гнати, якщо його дружина вже вигнала? Легко з боку поради давати, знаєш! А це мій син рідний, між іншим. Куди він піде ночувати, під міст? Мені теж це все не подобається, знаєш, але я мовчу. Якщо розлучаться в кінці кінців – то самі. Не хочу брати гріх на душу, радити синові щось. Дорослий мужик, розбереться сам.
Жінка справді неправа в тому, що пускає сина відсидітися після сварки і заохочує такий спосіб життя?
З боку це виглядає жахливо. Дитячий садок якийсь.
Наступного разу треба не пускати сина на пару днів, а “гнати до дружини”? Прямо ось жopстко дати зрозуміти, що він вже дорослий хлопчик, і бігати кожен раз до мами нічого. Нехай вчаться розбиратися самі. Дивишся, син якось збереться і наведе порядок у своїй родині.
А може, мати права, що пускає, дає відсидітися і ні до кого не лізе з моралями і коментарями?
Що думаєте?