Жило-було залізо і початок воно іржавіти. Точить його іржа і точить – хоч пoмиpай. І так захотілося залізу позбутися від іржі, що почало воно просити Бога: «Боже, спаси мене від іржі!»
А поруч із залізом лежав напилок. Почув він, як залізо благає Бога врятувати його від іржі, і запропонував залізу свою допомогу.
«Ну, вже тільки не ти! – вигукнуло залізо. – Ти такий грубий і жоpстокий! Бог пошле мені когось іншого, якусь м’яку пасту або оксамитову ганчірочку!»
В цей час проходив повз робочий, побачив, що по залізу пішла іржа, взяв в руки напилок і почав їм очищати іржу з заліза.
Читайте також: “Монахи і сніг”. Цю притчу варто прочитати кожному, хто не знає, що далі робити із своїм життям
– «Тільки не напилком, тільки не напилком!» – застогнало залізо. А робочий почув, як залізо заскрипіло, і каже: «Ось, якраз відповідний напилок для цієї іржі, нічим іншим її і не візьмеш!»
Зміни у житті на краще – це завжди очищення самого себе з великим бoлем.
