В одному далекому краю, на місці, де сходилося багато доріг, стояло Розп’яття.
Люди вважали це місце святим, і приходили сюди, на роздоріжжя, щоб розповісти Спасителю про свої проблеми, болі і смутки.
Одного разу до Розп’яття прийшов один дуже побожний чоловік.
Він звернувся до Христа з особливим проханням.
Чоловік захотів полегшити страждання Спасителя, і замість нього повисіти на цьому Розп’ятті.
Ісус дозволив йому зайняти своє місце, але лише з однією умовою – що би цей побожний чоловік не чув від людей, що сюди приходять молитися, він має мовчати.
В перший же день, зранку, прийшов до Розп’яття багач з великою торбою грошей.
Він так ревно молив Бога, щоб той дав йому ще більше, що в підсумку забув свою торбу на тому місці.
Через якийсь час до Розп’яття підійшов дуже бідний чоловік.
Він просив Бога, аби той дав йому хоч трохи заробітку, бо йому дуже були потрібні кошти.
Коли бідний чоловік побачив торбу з грошима, подумав, що Господь нарешті вислухав його молитви.
Він схопив гроші і пішов в невідомому напрямку.
Ще через якийсь час до Розп’яття підійшов молодий хлопець.
Він навіть не встиг висловити Богу свої прохання, як тут за грошима повернувся власник.
Багач звинуватив хлопця, що це він взяв його гроші, і вимагав повернути їх назад.
Тоді побожний чоловік не витримав, і заговорив. Він розповів все, що бачив.
Хлопця відпустили, а багатій повернув свої гроші.
Спаситель підійшов до побожного чоловіка і сказав, що той не справився з своїм завданням.
– Але ж я лише хотів відновити справедливість, – пояснив побожний чоловік.
Тоді Ісус пояснив йому все.
Багатий чоловік нажив своє багатство нечесним шляхом і за ці гроші він мав вчинити ще більше зло.
Бідному чоловікові були потрібні ці гроші на лікування дитини.
А молодий юнак поспішав на корабель, який мав затонути, тому його потрібно було затримати, щоб він не встиг на нього.
Мораль цієї сучасної притчі.
У Бога на все свої плани і свій час.
Не варто втручатися в Божий задум, адже ми ніколи не можемо знати його до кінця.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно