Чи можуть образи минулого впливати на сьогоднішнє життя? Напевно, не часто задається це питання навіть для самого себе. Ви просто відчуваєте її, переживаєте її знову і знову, живете з нею. Ми ображаємося, коли до нас ставляться несправедливо, коли нам чогось не дісталося, щось ми недоотримали. Як наслідок, виникнення образи пов’язане з очікуванням, що інші будуть робити те, що ви хочете. Люди чинять на свій розсуд і чекати, що вони будуть чинити, як хочете ви, в принципі, нерозумно.
Які вони – наші образи?
Наївні дитячі, пам’ять про яких вже стерлася і згадується лише з легкою усмішкою.
Дорослі, які спливають при найменшому спогаді, згадці про джерело образи.
На кого ми, перш за все, ображаємося: на друзів, на родичів, на сусідів, на колег по роботі, на власне життя.
Чому одні ми прощаємо легко, а інші не можемо забути роками?
У кожного з нас є минулі образи. У когось цей вантаж легше, а у інших непідйомна ноша. Чому ми їх накопичуємо роками і не намагаємося звільнитися від цього вантажу, навіщо ми тягаємо за собою цей чемодан образ, як то кажуть в одному прислів’ї “ми носимо на собі ту людину, на яку образилися”?
Те, що це небезпечно не тільки для емоційного здоров’я, а й для фізичного про це знають далеко не всі. Будь-який навіть малограмотний лікар скаже про це, як небезпечний нервовий розлад, як він впливає на фізичне здоров’я. Напевно, не раз бачили людей з поставою, що нагадує людину з важкою ношею, в деяких випадках саме такий вплив надають образи. Саме пряме відношення до ракових захворювань має місце в застарілих (минулих) образи.
Дорослішаючи, ми все частіше і частіше замислюємося про те, що становить наше життя. Аналізуємо минуле, порівнюємо з справжнім, замислюємося про майбутнє. І не завжди знаходимо сили поглянути чесно на себе, відпустити старі образи, пробачити і бути прощеним.
Безумовно, образа – це жалість до себе, виправдання власної безвідповідальності, ліні, егоїзму і суміші інших почуттів і недоліків. Образа – руйнівне почуття, підживлюючи яке, витрачається безцінний час, здоров’я і життєва енергія, не отримуючи взамін нічого, крім поганого самопочуття. У кожній образі присутній людська гординя, відчуття переваги над іншими людьми, причому це помилкове відчуття.
Чим більше “варишся” в образі, тим більше життєвої енергії вона поїдає і від цього ніхто не стає краще. Завдаючи масу негативних емоцій, образа поглинає знову і знову, так чи варто це того, щоб вдаватися до перетравлювання старих образ, завдаючи шкоди тільки собі?
Якщо ви задумалися над поліпшенням якості життя, припиніть смакувати минулі образи, виберіть вільне, легке життя і не варто витрачати на це більше свого часу, переживаючи знову і знову ці негативні емоції. Чим більше ви в собі їх відшукаєте, тим легше по життю вам буде йти.
Психологи стверджують, що відчуття образи не тільки сильно шкодить нашому, але й сприяє появі надмірної ваги.
Що таке образа?
– Психологічний механізм реагування на певні речі, які нам не подобаються. У його основі лежить злість і любов. Образа дуже схожа на дитячий спосіб гніватися. Люди схильні накопичувати образи. Тоді в них зникає здатність реагувати на неприємності по-дорослому. Він ніби знову переживає ті дитячі образи, роками тримаючи їх у собі.
Які наслідки можуть бути
Образи часто порівнюють з камінням, яке людина носить «за пазухою». Вони спричиняють постійне відчуття стресу, що може стати причиною різних хвороб, невротичних розладів, безсоння. Наслідком цього може бути навіть надмірна вага. Адже коли людина переживає і постійно знаходиться у стресовому стані, у неї активізується виробіток гормону адреналіну, що спричиняє накопиченню жиру, особливо на животі і стегнах.
Як навчитися пробачати?
Перш за все потрібно проаналізувати ситуацію і зрозуміти, що саме вас «зачепило», яка потреба нереалізована, на кого спрямована злість. Можна проговорювати ситуацію вслух, або обговорити її з кимось. Головне, не замикатися, не тримати її в собі.
До речі, важливо вміти пробачати не тільки іншим, але й собі.
«Образа вважається гріхом, який суперечить Божим заповідям. Не можна затаювати злобу, гнів чи ненависть на іншу людину. Виховуйте в собі чесноту прощення – вміння пробачати образи і терпеливо їх переживати. Адже без прощення немає любові», – каже отець Василь Коваль, голова церковного суду в судовій вікарії Сокальсько-Жовківського району.
