Здоров`я
За почерком можна визначити психологiчний портрет дитини

Одна з найпоширенiших причин для хвилювання батьків — почерк дитини. Намагання зробити його правильним i зрозумiлим забирає чимало зусиль i в дiтей, i в батькiв, i в учителiв. Та чи потрiбно це в наш час?

Щоб зрозумiти, на що звертати увагу, а через що можна не турбуватися, ми поспiлкувалися з кандидатом психологiчних наук, графологом Федором Олесовичем.

— Вважають, що почерк закiнчує формуватися разом з характером, — каже Федiр Миколайович. — А характер формується до 25 рокiв. Тому, наприклад, коли питають, який характер у дитини, то я можу лише розповiсти про те, яка вона сьогоднi. В пiдлiтковому вiцi такi “дiагнози” стають достовiрнiшими.

— А за якими факторами ви оцiнюєте почерк?

— Один iз важливих елементiв — постiйний нахил. У Конфуцiя є така фраза: “Я боюся людини, почерк якої схожий на очерет, що коливається вiтром”. Такi люди неврiвноваженi, можуть мати низький рiвень нервово-психiчної стiйкостi або неврастенiчнi прояви. Крiм того, постiйним має бути й натиск — вiн вiдповiдає за нашу емоцiйнiсть. Так, занадто сильний тиск — ознака того, що дитина дуже емоцiйна, ще не навчилася опановувати себе, але згодом, як правило, це минає. Також дуже важливий фактор — однаковий розмiр лiтер. Якщо цi три складовi бiльш-менш нормальнi, то це свiдчить про досить врiвноважену людину з нормальним рiвнем психологiчної стiйкостi та iншими моральними рисами.

— Про що може свiдчити саме дитячий почерк i якi тут бувають тривожнi
ознаки?

— Скажiмо, якщо в дитини вертикальний почерк, то вона, як правило, має непогану силу волi. Якщо до цього додається великий розмiр лiтер, то це свiдчить ще й про спрямованiсть назовнi, тобто з часом така людина може стати керiвником. Якщо лiтери маленькi, то дитина буде схильна до формування себе, вдосконалення внутрiшнього свiту. Щодо нахилу, то середнiй варiант норми — нахил праворуч на 30 градусiв. Дуже сильний нахил у будь-який бiк — надмiрна емоцiйнiсть, нестриманiсть, невмiння органiзовувати себе, виявляти досить волi, щоб досягнути чогось.

Особливо тривожною ознакою є нахил лiворуч. Багато дiтей починає так писати в пiдлiтковому вiцi — це як форма протесту. Й автоматично формують у собi таку рису, як зайва iстеричнiсть. Причому рiвень неврiвноваженостi залежить вiд сили нахилу. Якщо 45 — 50 градусiв, то це не дуже добре. Iнодi такий почерк буває в дiтей, особливо дiвчат, у яких був тяжкий перiод пiдлiткового становлення, раннi психiчнi трaвми, пов’язанi з батьками й чоловiками чи щось подiбне. Тому зазвичай нахил лiворуч потребує уважного ставлення. У дорослому вiцi, скажiмо, коли таку людину, що пише з явним нахилом улiво, беруть на роботу, вона може мати проблеми з адаптацiєю в колективi, а колег сприймати як засiб задоволення якихось потреб. Як правило, це люди з дуже важким характером.

— А розмiр i форма лiтер про щось свiдчать?

— Так, у дiтей дещо неврiвноважених, енергiйних, iнколи агресивних та iмпульсивних лiтери iстотно бiльшi за середньостатистичнi. Елементи лiтер таких дiтей дещо кутастi, натиск i нахил не постiйнi. Зазвичай такi дiти взагалi не можуть писати на аркушi без лiнiйок — рядки бiжать то догори, то донизу. В iнших — сором’язливих, малопомiтних у дитячому колективi, дещо тривожних i плаксивих — на “стiнках” лiтер проявляється дрижання, натиск слабенький i непостiйний. А висота лiтер на непролiнованому паперi
зменшується до кiнця рядочка.

Слiд зауважити, що в першокласникiв нерiдко проявляється “дзеркальне написання”. Не варто надто турбуватися з цього приводу. У дiтей таке написання до певної мiри нормальне, оскiльки, можливо, у них ще не розвинулися вiдповiднi дiлянки головного мозку та зв’язки мiж ними. Якщо ж така риса з’являється в людини, яка до того писала нормально, то варто потурбуватися про її психiчний стан.

— Як батькам слiд реагувати на поганий почерк у дитини-школяра?

— Я вважаю, що поганий почерк у людини лише тодi, коли вона хвора — психiчно або фiзично. Якщо дитина пише погано за наявностi хорошого фiзичного здоров’я, то це може свiдчити про її поганий психологiчний стан. Але взагалi такого поняття, як “поганий почерк” у дитини молодшого вiку, не iснує. Школяр тiльки вчиться писати, i навички написання в нього ще не сформованi.

Буває навiть так: на початку шкiльного року дитина пише дуже гарно, а за кiлька мiсяцiв її почерк кардинально змiнюється на гiрше. Це яскраве свiдчення того, що психологiчний стан дитини змiнився, i батькам варто оперативно реагувати на такi змiни, швидко засiсти за письмовий стiл разом iз дитиною i взятися за коригування почерку.

— Тобто можна сказати, що в поганому почерку дитини виннi й батьки?

— Гадаю, десь 50 на 50. Це залежить i вiд дитини, i вiд батькiв, а може, навiть i вiд учителiв. Доволi часто вони погано поводяться з дiтьми. Тому треба i розмовляти з учителем, i паралельно докладати зусиль самим батькам.

I тут є нюанс: чимало дорослих кричать на дитину, звинувачують у тому, що вона не старається. Це неправильно, так вони тiльки шкодять. Бо є прямий зв’язок мiж почерком, психiкою та станом людини в конкретний перiод.

У дiтей психiка лабiльна, вони швидко перемикаються, i якщо дитину б’ють, весь час на неї тиснуть, то почерк вiд того стане тiльки гiршим. А якщо дитину цькувати постiйно, то погане написання стане звичкою, а це сприятиме формуванню негативного психологiчного стану. Дитина стане тривожною, в неї можливi розлади сну, неврологiчнi порушення.

— А почерк може не змiнюватися протягом життя?

— Дуже рiдко. Як правило, змiнюватися можуть нюанси, але основнi риси залишаються. I як iз роками людина лише нашаровує якiсь риси характеру, не змiнюючись у своїй сутi, так i з почерком — за 10 — 20 рокiв почерк буде видавати, що це та ж людина, тiльки в iншiй “обгортцi”!

Анна ПЕТРОЧЕНКО

За матеріалами видання Жіночий порадник

Related Post

facebook