А тоді, коли вже мені виповнилося 18 років я познайомилася з Олегом. На той момент йому було 20 років, він щойно повернувся з армії, високий, гарний, спортивної статури хлопець.
Він мені відразу дуже подобався, от відчувала, що це саме моя людина, навіть не знаю, як це пояснити, але відчуття було особливе якесь.
Між нами виникли гарні дружні стосунки, а потім ми стали зустрічатися і я зрозуміла, що це людина моєї мрії.
Мені здавалося, що ми з Олегом дуже щиро кохали один одного, у нас були спільні знайомі та інтереси. Наші стосунки все міцнішали з кожним днем і ми з ним таки вирішили одружитись і жити разом однією щасливою сім’єю.
Познайомилися з батьками і призначили весілля на кінець літа. Готуватися ми та наші рідні люди почали ще заздалегідь. Підібрали гарний ресторан, закупили різну недешеву атрибутику весільну, домовилися з хорошим тамадою, намагалися зробити свято, на якому б усім було весело та цікаво. Ми були по справжньому щасливі з Олегом, як ніколи до того.
Адже я скоро одягну цю заповітну весільну сукню, про яку мріє кожна дівчина. Всі наші рідні та близькі з захопленням будуть на нас дивитися та говорити багато теплих та хороших слів в нашу сторону. Але мабуть не склалося у мене тоді.
А за місяць до весілля я зустріла Степана і закохалася в цього чоловіка щиро, ось так по справжньому, з першого погляду. Я думала, що зі мною такого ніколи не станеться.
Степан був старший за мене на цілих 10 років, він був вже розлучений і мав сина. Але це аж ніяк не впливало на мої почуття до нього.
Я дуже довго думала, не знала, що мені робити. Як сказати Олегові, що скажуть мої батьки та родичі, та й гості вже всі запрошені.
Першій я вирішила все сказати мамі. Думала зізнатися їй у всьому, щоб вона дала якусь пораду мені.
Пояснивши ситуацію, мама не була в захваті від цього, але переконувати мене змінити своє рішення вона не стала, адже розуміла, що у шлюбі з Олегом я зіпсую своє майбутнє, та й і їй навіть було зрозумілим, що такий шлюб довго тривати не буде.
Не буду описувати детально, як все це відбувалося, але ми все скасували, це було важко для нас усіх. І весілля, і вінчання, і гостей всіх обдзвонила я сама, навіть не пояснювала, просто все відмінила і все, сказала, щоб не приходили, адже свята не буде ніякого.
Хоча мама була проти мого нового обранця, адже Степан з’явився в моєму житті зовсім несподівано і все відразу змінилося, кардинально просто для нас усіх.
Я маму розумію, звичайно. Але це кохання, що ж тут вже вдієш. Я вийшла заміж за Степана, без свята, без шикарної весільної сукні, про яку так мріяла багато років, адже в одну мить це для мене стало чимось умовним і зовсім не важливим.
Ми нікого не запрошували розділити з нами нашу радість, адже якось незручно було дивитися у вічі своїм рідним та близьким, але я щаслива жінка.
В шлюбі ми вже 12 років, у нас двоє прекрасних малюків. І тепер я точно знаю, що без кохання щастя не буде ніколи. Не варто будувати свої стосунки без щирих почуттів. І ніколи не пізно змінювати щось у своєму житті, ніколи не дивіться на те, що скажуть про вас люди, живіть своїм життям, адже так можна пройти.
Невже я зробила помилку, відмінивши своє весілля багато років тому?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все