Кароліна і Надія жили з мамою в селі. Їх батько пішов з сім’ї, коли дівчата були ще зовсім маленькими. Мама працювала на кількох роботах, щоб звести кінці з кінцями.
Ще під час навчання в школі, обидві сестрички мріяли, як після випускного поїдуть вчитися в столицю. Мама їх в цьому підтримувала, адже вона дуже хотіла, щоб її донечки вибилися в люди.
У десятому класі Надя почала зустрічатися з однокласником Михайлом. Вони домовилися, що разом знімуть в столиці квартиру і через кілька місяців, розпишуться. Весілля планували зіграти пізніше,через кілька років, коли обоє стануть на ноги.
Кароліні ця ідея не припала до душі, вона заздрила сестрі, бо хлопця у неї і досі не було. Дівчина була красивою, тільки ось характер кепський все псував. Якщо Надійка завжди була усміхненою і чуйною, то Кароліна, навпаки, недоброю і задиристою.
За кілька місяців до переїзду мама двох сестер сильно захворіла. Незабаром стало зрозуміло, що сама жінка з господарством вже не впорається. Одна з дочок повинна пожертвувати планами і залишитися з нею.
Вирішили, що Надія і Михайло поїдуть, а Кароліна залишиться з мамою. Кароліна була в люті, вона нізащо не хотіла залишатися в селі.
У день від’їзду Надія прокинулася раніше будильника, напевно, від хвилювання перед дорогою. Як у них все складеться в цьому величезному і чужому місті? А раптом – Михайло зовсім не той, хто їй потрібен?
Та в цей день на Надію чекало величезне потрясіння. Як виявилося, за ніч Михайло зник. Не сказав нікому ні слова. Зібрав речі і як у воду канув.
Кароліна теж зникла. Люди шепотілися, що вони були разом і вирішили втекти, таємно від сестри.
Довго Надія плакала, але, врешті-решт, змирилася. Ні про яку столицю вона більше і не думала. Треба було про маму піклуватися.
Йшли роки, а Надія наче закам’яніла. Жила в своєму будинку на околиці села, працювала в місцевому магазині і відкладала гроші. На що їх витратити і сама не знала.
І ось через двадцять років їй прийшов лист від Кароліни. Сестра писала, що хоче попросити вибачення. Адже в той нещасливий день вона прийшла до Михайла і розповіла, що Надія йому зраджує. І хоче просто використати його, щоб влаштувати своє життя в чужому місті. На жаль, Михайло повірив у цю брехню.
Кароліна ж своє життя влаштувала досить вдало, як їй здавалося. Вийшла заміж за заможного чоловіка. Він був старший на десять років і спочатку для молодої дружини нічого не шкодував. Але тепер він зустрів іншу і велів Кароліні збирати речі. Куди їй податися, вона не знає.
Надія читала цей лист, і нічого не відчувала. Ні злості, ні образи, ні болю. Їй було якось вже все рівно.
Але на наступний день на порозі його будинку стояв Михайло. Кароліна і йому написала такого ж листа. Вирішила покаятися. Але що вже можна було змінити через двадцять років… Лише прийняти все, як є…
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
