Колись Галина і Люба були найкращими подругами. Але доля зіграла з ними злий жарт. Дівчата закохалися в одного хлопця – Михайла, а він вибрав Любу. Пробачити такого Галина не могла, тому назавжди припинила спілкування з подругою.
Довгих двадцять п’ять років жінки не спілкувалися, хоча і жили в одному селі. Невдовзі Галина теж вийшла заміж за місцевого багатія. Не любила, але розуміла, що тут, в селі, це найкраща партія для неї.
Невдовзі у Галини народився син. В Олексію жінка бачила сенс свого життя. Для єдиного сина у неї було все найкраще. Після школи Олексій подався вчитися до столичного університету, а потім поїхав на стажування закордон. Мати не могла натішитися успіхами свого сина. Все уявляла, яку ж невістку син приведе додому.
Влітку Олексій приїхав в село на канікули. В Орисю він закохався з першого погляду. І в столиці, і закордоном він бачив багато красивих дівчат, але в погляді дівчини було щось таке, перед чим він встояти не зміг.
Літо закінчувалося і Олексій розумів, що йому потрібно приймати рішення. Також він добре розумів і те, що без Орисі, без її очей він жити уже не зможе. Тому хлопець вирішив, що засватає Орисю, а потім, після весілля, забере дівчину до себе в столицю.
Першою, кому він сказав про своє рішення, була мама. Але Галина як почула, що її єдиний син хоче взяти собі за дружину Любину доньку, здійняла такий крик, що майже на все село було чути. Олексій був розгублений, він не розумів, чим саме так не вгодила мамі Орися.
Галина ж затялася, що ніколи цього не буде, оскільки не могла собі собі уявити, що її сватами стануть Люба і Михайло. Це ж тепер з ними родичатися треба, зустрічатися – та жінка твердо вирішила, що цього не буде. А сину так і сказала:
– Якщо підеш до неї, не буде тобі мого батьківського благословення.
Олексію було дуже сумно від цього, з однієї сторони, він і мамі не хотів перечити, а з іншої – розумів, що хоче своє життя пов’язати з Орисею.
Ввечері Олексій сидів в саду, під яблунею, як з роботи прийшов батько. В розмові з сином, він пояснив, чому мама так себе веде.
– Вона ж так мене і не полюбила, – сумно зауважив батько. – Все про свого Михайла думала і про те, як їм з Любою має помститися. От життя їй і підкинуло нагоду. Та ти, синку, нікого не слухай. Забирай кохану і їдьте звідси подалі. Я знаю, як воно жити без любові.
В кінці літа Олексій з забрав Орисю з собою в місто. Вирішили обвінчатися в одному з храмів, а замість того, щоб робити весілля, молодята поїхали у весільну подорож.
Галина, як і попереджала, зовсім викреслила сина з свого життя. Навіть не подзвонила і не привітала. Важку образу вона затаїла на сина. Молодята кілька разів намагалися налагодити з мамою стосунки, але поки-що нічого не виходить.
Автор Олеся Біла
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
