fbpx

За кілька днів до весілля брата, ввечері, мені прийшло повідомлення від нареченої: “На весілля не приходь, тебе там не чекають”. А все тому, що її батьки хотіли, щоб я подарувала молодятам квартиру, а я відмовилася

Не потрапила на братове весілля.

Вадим – мій молодший брат. Після того, як не стало наших батьків, ми продали нашу квартиру і поділили гроші навпіл. Я купила собі маленьку квартиру. А він просто потратив свою частку, а житло для себе знімав. За матеріалами

Вийшло так, що після одруження, я переїхала жити до чоловіка. Брат попросився пожити в мою квартиру, гроші збирати зібрався на житло. У нас були непогані стосунки, але брат мій, м’яко кажучи, ні про що не думає, живе сьогоднішнім днем.

Знаючи цю його особливість, кожну першу суботу місяця я приходила до нього за грошима на оплату комуналки. І, так як візити мої були систематичними і очікуваними, я його не попереджала про свій прихід – він і так прекрасно знав в який день я прийду.

Приблизно 4 роки тому, я в чергову суботу, я прийшла до нього із словами:

– Досить спати, сонце вже високо!

А там дівчина, дивиться на мене злякано і питає:

– А ви хто?

– Прошу вибачення, я не знала що Вадим не один.

Брат вийшов в коридор і нас познайомив:

– Це Настя, моя дівчина. Настя, це – Ірина, моя сестра. Гайда на кухню, чай пити.

Забравши гроші за комунальні послуги, я ще раз вибачилася за візит без попередження, і пішла.

Читайте також: Одного разу я прийшла додому з роботи раніше і почула голоси в квартирі. Це був мій чоловік і моя сестра. Вона побачила мене і попросила Сергія у всьому зізнатися. Я слухала їх і не могла повірити, що рідні люди так повелися зі мною.

Через пів року вони зібралися одружуватися, Настя повідомила всім, що чекає дитину. Як тільки заяву в РАЦС було подано, мені подзвонила мама нареченої і запросила до них в гості.

Коли я приїхала до батьків Насті, нареченої мого брата, самого брата там не було, а наречена була присутня. Я була запрошена щоб обговорити витрати на весілля. Точніше, їх цікавило, чи оплачу я половину витрат за брата.

– Прошу вибачення, але я – не мати нареченого, не його опікун. Мій брат – доросла людина. І якщо він вирішив одружитися, то де взяти гроші на весілля – це його турбота. Я тут причому? Подарунок подарую на весілля. А оплачувати не буду, вже вибачайте.

Тоді батько нареченої заявив:

– Ось на рахунок подарунка теж питання є. Квартирку б треба переоформити.

Я здивовано поцікавилася:

– В сенсі?

– У сенсі, що молодь живе на пташиних правах. Треба б офіційно все оформити – в їх власність. Брат ваш там живе вже шостий рік, за його словами. Вам квартира не потрібна, як ми зрозуміли. Дитинка ось буде, стабільність молодій сім’ї потрібна. Раптом ви візьмете і виженете їх.

Ви у своєму житті бачили хоч одну людину, якій не потрібна квартира? Ось і я не бачила.

– Розумієте, у мене в самої дитина, і цю квартиру я планую віддати колись їй. Вирішувати питання з житлом молодь повинна сама. Брат збирати на кшталт хотів, іпотеку візьмуть – не маленькі.

– Ірино, ви ж теж не маленька, розумієте що дитинку за місцем прописки батька і без вас пропишуть? Невже свого племінника виженете?

Вийшовши з гостей, я зателефонувала брату. Він сказав що взагалі не в курсі мого візиту до його майбутніх родичів, і про їх пропозицію вперше чує. А ввечері мені прийшло повідомлення від нареченої:

“На весілля не приходь, тебе там не чекають”.

Ну, раз не чекають, не піду. Через 2 тижні я, заздалегідь зателефонувавши, прийшла за грошима на оплату комунальних послуг. Настя не пустила мене навіть на поріг:

– Ми самі будемо платити. Досить до нас шастати, нас перевіряти. І взагалі, не соромно з рідного брата гроші трясти?

– Настя, він не платить за оренду, ви живете тут безоплатно. А оплачувати за вас воду з електрикою хто має, як ти думаєш?

– Могла б і сама оплатити, не збіднієш. Сама як сир у маслі катаєшся, на брата плювати зовсім. Ще й перед батьками мене зганьбила. Ти просто мені заздриш, у самої весілля не було – просто розписалися, мені Вадим розповідав. І взагалі, я дитину чекаю, мені нервувати не можна.

Вона зачинила переді мною двері. Я зателефонувала брату і попросила його почати підшукувати собі інше житло.

Вони з’їхали, я здала квартиру дівчині. Сім’я Вадима повністю припинила зі мною спілкування. Не дарма кажуть: «Не роби добра – не отримаєш зла».

Відтоді я нічого не чула про цю сімейку. Але, кілька днів тому, мені не подзвонив брат:

– Слухай, Іринко, я поживу у тебе трохи? Мене Настя вигнала, діватися зовсім нікуди.

Я йому відмовила. Він дорослий, нехай живе, як знає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page