У мене є подруга, Наталя – дуже хороша людина. Ми познайомилися на нашому заводі ще 10 років тому, дуже здружилися і досі маємо гарні стосунки, вона мені наче рідна сестра.

Цього року в нас на заводі путівки давали в хороший санаторій, навесні ми з подругою хотіли оформити і собі, але не вдалося, черга велика. А в кінці літа збиралися їхати, якраз всі документи збирали. А потім подруга в останній момент відмовилася, сказала, що не поїде і я поїхала сама.

Гарно з’їздила, приїхала з гарним настроєм, а потім дізналася від знайомих, що Наталя відмовилася від путівки через кошти. Нам їх давав завод, але своїм коштом ми мали ще доплатити 2 тисячі гривень, а в подруги їх не було, але вона мені нічого не сказала про це.

Виявляється, напередодні Наталя усі свої гроші віддала доньці, вони їй дуже потрібні були, зараз в неї маленька дитина, чоловік залишився без роботи, їй зовсім непросто. Іноді він шукає підробіток і приносить додому якісь невеликі копійки, але, загалом, шукати гарну роботу не спішить.

І перед поїздкою донька прийшла до неї з дитиною, розповіла, які в них справи і Наталя віддала всі гроші, які в неї були. Я пояснила подрузі, що не варто було так робити, адже нічого не змінилося, вони просто купили на все продукти і все, а подруга так давно не їздила на відпочинок.

– Прийшла донька з дитям, на ньому речі старенькі, чобітки в дірках. Я стала їм їсти насипати, вони так швидко все з’їли, шкода стало їх. Як я можу кудись їхати?

Я розумію знайому, адже я теж мама. Але я для себе вирішила чітко, що до наступного літа відкладу для Наталі ці 2 тисячі гривень, ми з нею поїдемо разом. Ні чоловік, ні діти мої не проти, лише радіють, що я роблю добро.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.