Мені вже тридцять років і я досі не вийшла заміж. Я довгий час була закохана в свого колегу: він високий, красивий, гарно і стильно одягається, приємний в спілкуванні, добре заробляє… Олегу теж уже минуло тридцять років, він і досі неодружений. Крім мене, на нього «поклали око» багато жінок з нашого колективу. Він володіє якоюсь особливою харизмою – зовнішність його на перший погляд здається звичайною, але після того, як з ним поговориш, він вже починає здаватися привабливим.
Закохалася я в нього ще півтора роки тому. Він завжди жартував, фліртував і поводився зі мною галантно. Я намагалася показати йому, що він мені не байдужий, проте він ніяких рішучих дій не робив. Здавалося, що у нього така манера спілкування з усіма жінками, які здаються більш-менш привабливими. Такою загадковою поведінкою, він тільки підвищив мій інтерес до себе, і я довгий час не могла дивитися ні на кого іншого, завжди порівнювала усіх з Олегом.
Коли моє терпіння скінчилося, я вирішила діяти і робити кроки назустріч. Наш роман був дуже бурхливим, і мені здавалося, що я зустріла чоловіка своєї мрії. Через нього я навіть посварилася з половиною своїх колег, і ледь не отримала догану від начальства. Але я була закохана і щаслива, тому не бачила реальних речей.
Проте невдовзі емоції вщухли, і я почала помічати недоліки того, кого вважала ідеальним. Я готова була прийняти той факт, що жінки в колективі будуть продовжувати за ним бігати, і навіть намагалася не ревнувати, але зіткнулася з тим, до чого була не готова. Чоловік моєї мрії виявився тим, хто зовсім не вміє (або не хоче) доглядати за жінками.
За пів року відносин, він жодного разу нічого мені не подарував. Всі наші побачення проходять або вдома, або в якому-небудь ресторані. У першому випадку він просить мене приготувати що-небудь смачненьке (продукти при цьому купую я), а в другому – каже мені в жартівливій формі про те, що на ніч їсти шкідливо. Іноді він «забуває» взяти з собою гаманець, тому просить мене оплатити рахунок.
За період наших відносин був Новий рік, Різдвяні свята, День закоханих, мій день народження, 8 Березня, і на жодне з цих свят я не отримала подарунка. Ні квіточки, ні вітальної листівки, ні цукерків. Невже так важко дівчині, яку ти любиш, подарувати якусь дрібничку?
У мене хороша зарплата, і я можу дозволити сама собі все купити, але навіщо мені такі відносини? Я намагалася поговорити з ним на тему того, що зазвичай чоловіки дарують своїм коханим квіти і подарунки, платять за них в ресторанах, а не навпаки, але він сказав, що прихильник рівноправності, і що вважає мене такою же працездатною людиною, як і він є сам. З його слів та форма поведінки, де всі витрати бере на себе чоловік, давно застаріла…
Я не знаю, як поводитися в цій ситуації. Невже чоловік моєї мрії виявився жадібним? Я не впевнена, що з часом щось зміниться на краще, і чи варто взагалі продовжувати ці стосунки. Заміж Олег теж мене не кличе, але навіть, якби і покликав, я б добре подумала, чи відповісти йому згодою.
З іншої сторони, мені вже тридцять років і не зрозуміло, чи зможу я ще зустріти когось кращого за Олега. Поки-що, я не знаю, що мені з цим усім робити.
Фото ілюстративне – Flytothesky.
