fbpx

З Михайлом я познайомилася в магазині. Не могла дотягнутися до пачки серветок, яка лежала на верхній поличці, а він мені допоміг. Потім він запитав мій номер телефону, і навіть підвіз до будинку в той же день, прямо з магазину. Минуло всього два місяці, і ми стали жити разом. Переїхати довелося мені в його велику квартиру. Згодом я дізналася, що чекаю дитину. Просила Михайла зіграти весілля, але він сказав, що немає грошей, потрібно відкладати, і я стала чекати. У Михайла була дивна робота: три доби він був вдома, а три доби – на роботі. Але йому платили добре, і я мовчала. Коли Михайло був на роботі, я пішла в парк і сіла на лавку. Я й гадки не мала, що мене чекало того дня

Звати мене Олена. Мені трохи більше за тридцять, працюю продавцем в магазині одягу, живу як усі, нічим не відрізняюся. Любовних пригод у мене толком не було, все не ті чоловіки траплялися, а кілька років тому раптом познайомилася з тим самим, про якого мріяла все життя. Його звали Михайлом. Я просто відчула, що мені з ним зручно і якась впевненість в подальшому з’явилася. Я прямо повірила в те, що з ним все складеться. Михайло не залишить мене, не буде обманювати, не почне пити або ще гірше.

А познайомилися ми трішки кумедно. Я пішла в супермаркет купити продуктів. Не могла дотягнутися до пачки серветок, яка лежала на верхній поличці, а він мені допоміг. І після цього не поспішив відразу ж піти. Ми розговорилися, відчули взаємну симпатію. Потім він запитав мій номер телефону і навіть підвіз до будинку в той же день, прямо з магазину.

Відтоді ми спілкувалися щохвилини. Михайло, або телефонував, або писав мені повідомлення. Телефон з рук я не випускала всю ніч, так мене захопило це нове знайомство. До ранку він уже запросив мене на перше наше побачення – прогулянку в парку. На зустріч прийшов з милим букетиком квітів. Букет не був величезний та шикарний, а таким, з яким якраз зручно гуляти вулицею. Я була якось занадто щаслива, були присутні метелики, коліна тремтіли, долоні злегка пітніли, так, звичайно, я дуже хвилювалася, я була захоплена цим чоловіком. Подаруночки і всілякі приємні сюрпризи продовжилися. Михайло радував мене ними при кожній нашій зустрічі. А я відчувала себе неймовірно потрібною і щасливою, дуже важливою для когось. Чого раніше ніколи не було.

Минуло всього два місяці, і ми стали жити разом. Причому переїхати довелося мені. Я залишила свою орендовану малу та тісну квартиру, і переїхала в його більш простору власну двокімнатну. І я все не могла повірити в те, що зі мною відбувається. Невже це все справді реально.

Почалася спільне життя, розмірене, але в той же час дуже радісне. Через пів року я вже чекала дитину. Моїй радості не було меж, але Михайло, на превеликий мій подив, реагував на все менш емоційно.

– Коханий, можливо нам потрібно зіграти весілля та розписатися, адже дитина повинна народитися в шлюбі.

– Ну куди нам поспішати? Одружитися ось так швидко, нічого не встигнувши підготувати, я хочу зіграти шикарне весілля, потрібно ще грошей трохи назбирати.

Я в принципі заспокоїлася – ну одружимося і одружимося, коли зручніше буде це зробити. Михайло був поруч зі мною, майже, завжди, а це – найголовніше. Працював, правда, він цікавим чином – кілька днів вдома, а кілька – на роботі. Мене це влаштовувало – на життя нам вистачало, він турбувався про мене, я ні в чому не мала потреби.

Якось я пішла прогулятися в один з тих днів, коли мій коханий був на своїй роботі. Влаштувалася почитати на лавці, підігрітою сонцем. Неподалік почула як малюк кликав свого батька:

– Дивись сюди, поглянь, як я вмію, тату!

– Який ти молодець, мій хороший, мій любий, синочку!

Я звернула увагу, адже голос тата цього хлопчика був досить мені знайомим. Я відірвалася від книги і подивилася в той бік, звідки лунали голоси. Неподалік мене стояв мій коханий чоловік, підтримуючи за талію якусь жінку, і махав рукою дитині. Мої очі були залиті слізьми, я навіть не бачила доріжки, коли йшла додому.

Тепер мені стало все зрозуміло, то була зовсім не робота. Ні, ще одна сім’я! Ось де він пропадав по кілька днів. Коли вранці він з’явився в наш будинок, я стала кричати, висказала все, що в мені набралося за цілу ніч, поки я не спала.

– Михайле, як ти міг так вчинити зі мною? Я чекаю дитя, а ти посмів все від мене приховати, що у тебе є інша сім’я! Я вас бачила і тепер знаю, що ти виявляється вже давно одружений, і вже ростиш сина!

– Так, у мене є сім’я, тому я не одружився на тобі. Я вирішив, що повернуся, до своєї дружини. Ми з нею помирилися. Так буває в житті, мені вони важливіші.

На цьому все закінчилося. Михайло просто пішов. Він сказав, щоб я покинула його квартиру, і нічого не думала казати його дружині. Я ж зібрала речі і з’їхала до батьків. Вони дуже мені допомогли в цей важкий період мого життя, і були раді народженню внучки.

Тепер я дуже добре придивляюся до чоловіків, бо знаю, які вони бувають підступні. Але зараз я самотня, мені важко повірити комусь.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.com

You cannot copy content of this page