Люди з часом дуже змінюються – змінюються їх смаки, думки і погляди. І я не виняток. У молодості я зробив, напевно, знайому багатьом чоловікам помилку. Коли мені було двадцять років, я зустрічався з не дуже цікавою, але дуже красивою дівчиною. Вона мене любила, а я просто проводив з нею час, оскільки ще ніхто не заполонив моє серце.
Зустрічалися ми рік і дозустрічалися до того, що мені, як пристойному чоловікові, довелося одружитися на матері своєї майбутньої дитини. Ірина була не проти, і відразу прийняла мою пропозицію стати моєю дружиною, адже вона дуже любила мене.
Одружилися. Незабаром у нас народився син. Це була найрадісніша подія мого життя. Ніколи не думав, що зможу так любити дрібного карапуза. Але факт залишався фактом: я полюбив сина всією душею з першої нашої зустрічі. Чого я не міг сказати про дружину. Я добре до неї ставився, але ніяких трепетних почуттів у мене по відношенню до дружини так і не виникло. Ірина любила мене, а її – ні.
Я дивився на своїх друзів, які одружилися з любові і не помічав різниці: їхні дружини так само їх ревнували, постійно чогось хотіли від них, як і моя. Головне, що вона подарувала мені найдорожчу людину – сина, а любов це не важливо. Так я міркував всі десять років нашого шлюбу, до недавнього часу.
Справа в тому, що я закохався. Я навіть не думав, що таке можливе. До нас на роботу прийшла нова співробітниця, Марина. Нічого особливого, але спочатку ми зіткнулися в коридорі, і я звернув на неї увагу. А потім закрутилося… Мені подобалося крадькома дивитися на неї в офісі; під час нарад спеціально сідав поруч з нею; мені подобаються її духи, її манера говорити і рухатися.
Спочатку я думав, що це тимчасовий інтерес, потім почав боротися з собою: намагався уникати її, не думати про неї. Але чим далі, тим гірше. Дівчина відповіла мені взаємністю і у нас зав’язалися стосунки.
Нарешті я зрозумів, що немає сенсу боротися з собою і потрібно зізнатися собі, що я по-справжньому закохався. Собі-то я зізнався, тепер настала черга зізнатися дружині. Я розумію, що для неї ця новина буде дуже неприємною, але мене більше лякає те, що буде після нашого розлучення.
По-перше, дружина, швидше за все, поїде до батьків і забере сина з собою. Але я його дуже люблю і не хочу стати татом вихідного дня.
По-друге, навіть якщо я залишу квартиру дружині, і вона дозволить бачитися з сином так часто, як я захочу, то син може не прийняти мій вибір. Я дуже не хочу зіпсувати відносини з сином, а й зі своїми почуттями я боротися не в силах. Я думав, може спочатку поговорити з сином, підготувати його, а потім вже повідомити дружині.
Чи це нерозумно, адже дитині лише 10 років, чи здатний він зрозуміти всі тонкощі дорослого життя. Я вже заплутався і не знаю, як вчинити. Сотні пар розлучаються кожен день і якось вирішують питання з дітьми. Але не завжди на користь батьків і це мене лякає. Як піднести цю новину дружині, що сказати синові?
Знаю, що по відношенню до них я чиню неправильно, але чи правильно жити все життя з нелюбимою людиною. Крім того, я таки зустрів жінку, яку зміг полюбити. Все складно і що робити, я не знаю.
Фото ілюстративне – premier-s.
