fbpx
Життєві історії
Юрій за зароблені в Америці гроші купив квартиру і зробив там гарний ремонт. Тоді і покликав до себе Наталку з сином, але сімейне життя не складалося

Наталка їхала додому, щоб повідомити батькам важливу новину – Юрій нарешті зробив їй пропозицію. Дівчина нещодавно закінчила університет і влаштувалася на роботу. Разом з коханим Юрком почали разом винаймати квартиру. Мама, звичайно, була проти таких стосунків без штампу в паспорті, але донька запевняла, що вони обов’язково поберуться, це лише справа часу.

І ось нарешті Юра зробив довгоочікуваний крок – прийшов ввечері додому з букетом троянд і подарував каблучку. Наталка вже й не сподівалася на це. Відколи вона познайомилася з батьками Юрія, зрозуміла, що вона йому не пара. Батьки жили за містом у великому двоповерховому котеджі і були дуже заможними людьми. Наталка ж боялася зізнатися, що її родина живе більш, ніж скромно. Юрій знав про це, але запевняв, що це немає ніякого значення.

Наталка приїхала раніше, а Юрій з батьками мали приїхати в суботу, домовлятися про весілля. В п’ятницю в хаті Наталки кипіла робота – завтра ж мають приїхати старости. В суботу зранку Наталю розбудив телефонний дзвінок, Юрій повідомив, що вони не приїдуть, і взагалі, все скасовується. Дівчина не могла повірити в те, що чула. Мати плакала, батько мовчав. Наталка зібралася і негайно поїхала до коханого з’ясувати, що ж сталося.

З Юрієм вони зустрілися в кафе, виявляється, хлопець навіть встиг вже свої речі з квартири забрати. Розмови по душах не вийшло, перед Наталкою сиділа чужа, незнайома людина. Юрій без зайвих емоцій сказав:

– Мені випала нагода поїхати в Америку. Ймовірно, я затримаюся там на кілька років. Не хочу, щоб ти витрачала свої роки на очікування, тому не чекай мене. Америка для мене – це шанс, який я не можу втратити.

Не минуло і місяця, як Юрій поїхав, а Наталка зрозуміла, що чекає дитину. Вона телефоном повідомила про це Юрію, але він мовчав. Батьки хлопця теж відхрестилися від онука, мовляв, це твоя дитина і твої проблеми.

Наталка народила хлопчика, але грошей їй не вистачало навіть на найнеобхідніше. Разом з малюком вона переїхала до мами в село. Батьки чим могли, допомагали доньці і ніколи не дорікнули їй ні в чому. Долею Наталки переймалися і сусіди, теж допомагали, хто чим міг – ті колиску подарували, ті одяг принесли. Але найбільше намагався допомогти Іван, сусідський хлопець і друг дитинства. Він приходив до Наталки щодня, допомагав поратися з малюком і щоразу твердив, щоб вона трималася, бо все буде добре.

Наталка не раз ловила його погляд, але ні на що більше, крім дружби, Іван не наважувався. Але саме Іван був поряд, коли синочку виповнився рік, саме він за руку малюка в перший клас. Саме Іван був поряд, коли дитина хворіла і приносив іграшки і цукерки на день народження, щоб дитина відчула свято і турботу.

Юрій повернувся, коли його вже перестали чекати. З’явився в житті Наталки і сина так само раптово, як і зник. За ці сім років він ні разу не зателефонував і не передав дитині жодного подарунка. Приїхав і відразу запропонував Наталі жити разом. Та, добре подумавши, погодилася, заради того, щоб у сина був батько. Юрій за зароблені в Америці гроші купив квартиру і зробив там гарний ремонт.

Та спільне життя не клеїлося. Юрій не прийняв до кінця сина, дратувався, коли той щось робив не так, замість того, щоб посадити дитину біля себе і все їй пояснити. Наталка терпіла і вірила, що все ще налагодиться, впевнена, що робить все це заради щастя сина.

Якось на вихідні вона поїхала в село. Зустріла Івана і ледве впізнала його – чоловік змарнів, було видно, що щось у нього на душі тяжіє. Першим Івана помітив синочок Наталки і з радістю кинувся йому на шию. Наталка ніколи не бачила, щоб дитина так обіймала Юрія, рідного батька. Іван заплакав, з’явилася сльоза і в очах Наталки. Раптом, в один момент, все стало зрозуміло без слів – ось він, справжній батько, той, хто завжди був поряд.

До Юрія Наталка більше не повернулася. Незабаром вони з Іваном одружилися. Виявляється, ми часто придумуємо собі щастя десь далеко, а воно весь час знаходиться поряд.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page