fbpx

Юля з малюком сиділа на лавочці, коли підійшла жінка і попросила на хвильку приглянути за її дитиною. Через дві години Юля зрозуміла – дівчинку мати покинула. На наступний ранок вона вирішила удочерити її

Юля з малюком сиділа на лавочці, коли підійшла жінка і попросила на хвильку приглянути за її дитиною. Через дві години Юля зрозуміла – дівчинку мати покинула. На наступний ранок вона вирішила удочерити її

Василько у Юлі народився дуже слабким, ще в будинку він практично місяць лежав під крапельницею. Лікарі не давали ніяких надій. Але ж Юлі відразу сказали, що народжувати їй категорично не можна за станом здоров’я. Але сеpце … жіноче сеpце … воно неслухняно раділо, коли Юля побачила дві смужки. Джерело

– Ех .. лікарі, вони нічого не розуміють. Це ж єдина моя мрія. Навіщо жити, якщо не діти?!

Дівчина довго не наважувалася йти до лікаря на огляд, до останнього, немов вберігаючи своє чадо від вoрога. Вже дуже їй хотілося стати матір’ю.

На щастя народження не виправдали побоювань лікарів і Юлин організм все-таки впорався з таким стресом, як народження малюка. Місяць боротьби за життя сина і їх, нарешті, виписали з будинку.

– Юлька! Більше без сюрпризів! Цього разу Бог тебе вберіг, наступного разу … можеш свою дитину сиротою залишити. – давала настанови лікар.

Так Юля і сама знала, що їй дуже пощастило з її висновком … тому була дуже вдячна долі за можливість випробувати материнське щастя.

1 рік пролетів непомітно. Юля як завжди вийшла з Васею на прогулянку. Був день як день, тільки Юлю все ніяк не покидало якесь тривожне почуття. Вона постійно перевіряла ще раз взяла чи соску, памперси, водичку …. Начебто все взяла, а материнське сеpце все хвилювалась.

– Напевно погода. – подумала про себе дівчина.

І справді було надзвичайно спекотно.

Юля з малюком сиділа на лавочці і поки той солодко сопів в колясці, вона з захватом поринула в свій улюблений роман.

– Дівчино, вибачте, не приглянете за моєю маленькою … мені потрібно відійти на 2 хвилини.

Юля підняла голову і побачила перед собою янголятка. Біляве волосся, блакитні очі і весела усмішка.

– Так звісно. – не роздумуючи погодилася Юля, втративши всяку пильність.

Дівчинці на вигляд було близько 1 року, вона як її Вася, може трохи молодша. Юля притиснула дівчину до себе. Вона завжди мріяла про велику родину, про сина і дочки. І тепер на хвилинку занурилася знову в свою мрію.

– От би мені таку дочку. – подумала про себе Юлька.

Тим часом вже пройшли і 2 хвилини … і 10 … пів години … годину … а матері все немає.

Юля стала тривожно озиратися по сторонах, мами дівчинки ніде не було. У колясці почав кряхтіти, прокидаючись Вася.

– Боже, як же це? … – дівчина раптом стала усвідомлювати, що мати кинула свою дитину.

Вона спішно попрямувала до найближчого відділення. Там Юля швидко описала на папері обставини того, що сталося і вже через годину приїхали представники будинку малятка і забрали дівчинку. Малятко обхопила Юлину шию і впилася носиком в щоку, її слізки капали.

Жінки з опіки з холодним гордовитим виглядом як бездушні динозаври віддерли дівчинку, та лише встигла доторкнутися долонею Юлиної щоки і прошепотіла щось на кшталт «мамочка».

На щічках малятка покотилися сльози як горошинки. Юля дивилася у слід жінкам, поки ті не зникли за горизонтом.

Всю ніч Юля крутилася як дзига, думки про дівчинку ніяк її не покидали. Сяк-так вона дочекалася ранку.

– Що ж я зробила … це ж моя дочка … я відчуваю це. Вона моє сонечко. Я удочерю дівчинку. – радісно про себе вирішила Юля. Усередині все затріпотіло.

– Алло, я з приводу дівчинки, яку вчора мати залишила в парку…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page