– Їздили на весілля до молодшого брата чоловіка. Ти уявляєш, батьки їм подарували на весілля квартиру! Свекруха прямо на весіллі вручила ключі! Так, це було дуже ефектно. А найбільше, напевно, ми з чоловіком. Я, звичайно, все розумію і за молодих дуже рада. Але якби ти знала, що свекри подарували нам на весілля. Нам, звичайно, було дуже неприємно, таке враження, ніби ми не їх діти.
– Їздили на весілля до молодшого брата чоловіка, – розповідає 27-річна Єлизавета. – Ти уявляєш, батьки їм подарували на весілля квартиру! Свекруха прямо на весіллі вручила ключі! Так, це було дуже ефектно всі очманіли. А найбільше, напевно, ми з чоловіком. Я, звичайно, все розумію, і за молодих дуже рада. Але нам чомусь таких подарунків батьки не дарували. За матеріалами
Єлизаветі і її чоловікові – по двадцять сім.
Родом вони з невеликого містечка. Разом приїхали підкорювати столицю – на батьківщині втрачати особливо було нічого. В принципі, про своє рішення не шкодують. У планах зараз вирішення житлового питання: живуть в орендованій кімнаті, накопичують перший внесок. Справа рухається, хоча на практиці не так швидко, як розраховували.
Ситуація ускладнюється тим, що Ліза чим далі, тим більше починає замислюватися про дитину. Раніше Ліза була впевнена, що все вийде відразу. На своє жіноче здоpов’я вона ніколи не скаржилася. А тепер дивиться і розуміє, що ніякої гарантії немає.
Кругом, виявляється, стільки пар, в яких нічого не виходить. І ніколи не дізнаєшся, як вийде у тебе, поки не спробуєш, ось у чому засідка.
Але про дитину в їх ситуації, вважає Ліза, не може бути й мови. Жити на одну зарплату з дитиною втрьох, не маючи своєї квартири – це треш. За найоптимістичнішими прогнозами, піти в декрет Ліза не зможе ще років п’ять. З одного боку, це не так вже й довго. Начебто, їх з чоловіком вік дозволяє поки не турбуватися про це. І в той же час, якщо подумати, стає не по собі. Раптом почнеш планувати у віці за тридцять, і з’ясується, що потрібно ще лікуватися не один рік?
Чоловік, звичайно, заспокоює, вмовляє не засмучуватися, а вирішувати проблеми по мірі надходження. Зараз – з житлом, потім – з дитиною.
Хоча сам теж інколи засмучується. Кращі роки життя вони змушені економити, щоб банально встати на ноги. Ніде не були, нічого не бачили, купують тільки найнеобхідніше, у відпустку їздять до батьків на малу батьківщину.
А після останнього відвідування і туди більше їхати не хочеться.
Брату, виходить, все, а Лізиному чоловікові – нічого? У нього ще молоко на губах не обсохло! Хлопцеві двадцять два, досі ще вчиться. З дівчиною зустрічався зовсім недовго, менше року. Одружитися зібралися спочатку ніби як через дитину, потім виявилося, що ніякої дитини не було. Проте молоді вирішили – весіллі бути все одно. А дитину вони народять обов’язково. Одружаться і будуть планувати.
До того ж і квартиру для них батьки вже купили.
Лізу цей вчинок просто ошелешив.
Не те, щоб вона чекала чогось від свекром. Але все-таки прикро, коли старшому синові дарують шкарпетки і крем для гоління, а молодшому – ключі від квартири. Так, квартира маленька, однокімнатна, в глибокій провінції. Але – КВАРТИРА! Ті, хто десяток років поневірявся по чужих, зрозуміють.
– А вам навіщо? – щиро знизили плечима батьки, коли Лізин чоловік сказав щось про те, що їм такі подарунки свого часу на весілля не дарували. – Ви, он, на столицю замахнулися! Там квартири не по наших грошах! Там – самі собі купуйте! І не заздріть. Вони – молода сім’я, дитинку планують. У вас-то все одно ні кошеня, ні цуценя.
Ліза не може впоратися з образою. Та й чоловік збентежений, чого вже там. Ображені і на брата, в тому числі, і на його дружину – хоча вони, по суті, не винні ні в чому.
***
А ви як вважаєте, чи мають рацію батьки, коли допомагають тільки одному з дорослих дітей?
За ідеєю, як правило, в сім’ї одна дитина більш самостійна. Перша так чи інакше вирішить свої проблеми сама, а ось друга – далеко не факт. Допомогти хочеться тому, кому потрібніше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
