Коди Микола одружився з Ярославою, всі люди вважали, що йому пощастило, адже кращої дівчини в селі годі було знайти. Стали жити вони в маленькій хатині, яку батьки Миколи могли купити на свої заощадження.
Спочатку у них все добре було. Народився маленький синочок – Іванко. Микола старався, як міг, поки дружина сиділа з дитятком вдома, він щодня важко працював, щоб його рідні жили в достатку і ні в чому не мали потреби. Згодом Ярослава стала говорити, що в селі їй сумно і вона хоче вийти на роботу, але влаштуватися в місті, яке знаходиться за 15 кілометрів від їх села, бо такій красуні нічого в селі робити.
Довелося свекрусі сидіти з Іванком, адже Ярослава твердо вирішила, що не її справа сидіти найкращі свої роки в сільській хаті біля свиней.
А через рік Ярослава повернулася з роботи раніше, вірніше її якийсь чоловік привіз на дорогому авто. Вона стала збирати свої речі. Мама Миколи просила все добре зважити, адже роки молоді, все можна зрозуміти, просила подумати про синочка, адже він ще зовсім маленький. Ярослава навіть не слухала і вже через годину, поїхала на тому авто.
Микола намагався з усім справлятися сам, добре, що батьки допомагали. А потім став дзвонити до Ярослави, просив, щоб хоч іноді навідувала свого сина.
– Я вам нічого не винна, не дзвони мені більше, у мене вже є своя сім’я, я чекаю дитину. Живіть своїм життям.
Микола вже принципово вирішив подати на аліменти, адже чому мати має розкошувати, коли вони з сином ледь справляються самі.
Роки минали, син підростав, Микола ще декілька разів телефонував колишній дружині:
– Ніколи не говори синові, що я йому щось винна, я у вас нічого не прошу, у мене вже є дитина своя, – постійно говорила Ярослава.
Потім вона ще приїжджала в село, але не тому, що хотіла побачити сина, а просила Миколу, щоб він не телефонував їй більше, не руйнував її сім’ю, адже її чоловікові це не подобається. Просила, щоб подумав про її дитину, що буде з донькою її, коли їх залишить чоловік. Всі сусіди це чули і в селі усі люди знали, що Ярослава від мовилася від Іванка.
Після того Микола їй більше не дзвонив. А згодом зустрів Оксану – гарну та працьовиту дівчину з села. Вона полюбила Іванка, як рідну дитину. Згодом вони одружилися і тепер чекають донечку. А якось Оксана сказала Миколі, щоб відмовився від аліментів, у Іванка є рідна мама і гроші чужої жінки їм не потрібні.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.