fbpx
Виховання дітей
Якщо є можливість відкласти телефон, краще зробити це прямо зараз: Днями подруга сказала мені щось, що змусило мене задуматися. «Подумати тільки, ми проведемо літо разом з дітьми всього 18 разів!». У мене перехопило подих

Якщо є можливість заховати телефон, краще зробити це прямо зараз.

Днями подруга сказала мені щось, що змусило мене задуматися. «Подумати тільки, ми проведемо літо разом з дітьми всього 18 разів!». У мене перехопило подих. За матеріалами

Моєму синові два роки, так що у нас залишилося всього 17 спільних років.

Сімнадцять шансів побути сім’єю. Поїхати разом у відпустку. Заритися пальцями в пісок і побризкатися водою на пляжі.

Сімнадцять років, щоб насолодитися сонними недільними ранками. Дрімати на дивані в серпневий полудень, або бігати під поливалки, рятуючись від спеки.

Сімнадцять років дитинства, часу, відпущеного нам під одним дахом. Коли ростуть не тільки діти, але і ми самі, і коли ми разом створюємо спогади, які будуть живити нас все життя.

Сімнадцять років на вивчення навколишнього світу. На пригоди і відкриття нових місць, навіть якщо вони знаходяться в нашому власному місті.

Сімнадцять років на виїзди на природу, на ароматний шашлик, нарізаний шматочками солодкий кавун і дбайливо приготовані мамою бутерброди.

Сімнадцять років, коли дитина ще тільки твоя. Перш ніж вона стане дорослою і піде своєю дорогою, шукаючи і, сподіваюся, знаходячи «своїх» людей – кращих друзів, які стануть для неї другою сім’єю.

Сімнадцять років для поїздок на машині, польотів на літаку, на те, щоб побути туристами і обов’язково загубитися де-небудь в новому місці.

Сімнадцять років для атракціонів, лимонаду і цукрової вати.

Сімнадцять років для посиденьок біля вогнища, комариних укусів, пікніків у парку і походів в ліс.

Сімнадцять років – перш ніж вона виросте, покине будинок і піде своєю дорогою. Коли вона буде проводити все літо далеко, з друзями або коханою людиною, а додому посилати листівки, щоб тримати нас в курсі про свої пригоди.

Я не хочу оплакувати те, що я навіть ще не втратила, але розумію, як швидкоплинний цей час. І так як я не можу натиснути на паузу і продовжити його хоча б на трохи, я постараюся пережити кожен наш спільний момент сповна.

Тому що не встигнеш оком моргнути, як два рочки перетворяться в десять, а десять – п’ятнадцять, і я почую: «Я подзвоню тобі, мам, обіцяю».

Читайте також:ВВЕЧЕРІ МАТИ НАГАДАЛА ДОЧЦІ: – ТИ Ж ПАМ’ЯТАЄШ, СПAТИ З ЧОЛОВІКОМ У ПІСТ, ЩЕ Й ВЕЛИКИЙ, – ГРIХ! ТО ВЖЕ ДОТЕРПІТЬ ТИХ КІЛЬКА ДНІВ, – З НАТИСКОМ НА СЛОВО «ДОТЕРПІТЬ» ПРОМОВИЛА. ОЛЕСЯ ОПУСТИЛА ОЧІ, БО ЇЇ ДУМКИ БУЛИ ЗАЙНЯТІ САМЕ ТИМ «ГРIШНИМ», ЇЙ ХОТІЛОСЯ, ЩОБ МАТИ З БАТЬКОМ ШВИДШЕ ЗАСНУЛИ, А ВОНА Ж І ТАК ДОВГО ТЕРПІЛА

Так що поки у нас є наш час, ми будемо сміятися і співати, і іноді затримуватися допізна, і влаштовувати посиденьки біля багаття на задньому дворі. Ми сховаємо телефони і будемо гуляти цілими днями. Тому що у нас ще 17 спільних років попереду. І це дуже багато.