Я вже кілька тижнів не знаходжу собі місця. Син приголомшив на святах – прийшов до нас з речами. Питає, чи можна у нас кілька тижнів пожити. Відразу почав мене заспокоювати, що це ненадовго, ось квартиру тільки знайде і відразу з’їде.
Я ж зовсім не про квартиру переживаю, а про невістку з дитиною. Синові тридцять три роки, він давно вже живе окремо, у нього своя сім’я – дружина Ганна і півторарічний син. Степан працює, ще виплачує кредит за їхню спільну квартиру, і, на мою думку, він хороший чоловік і батько. Надійний, спокійний, з роботи бігом біжить додому, багато займається з дитиною, може і приготувати, і прибрати, без проблем і нагадувань робить чоловічу роботу по дому.
Невістка сидить в декреті. Вона спокійна, домашня, за характером – ідеальна дружина. І ось тепер син має намір розлучатися з нею. Я взагалі такого не розумію. Ми самі з чоловіком в шлюбі вже більше тридцяти років, розлучення для нас – це щось неприйнятне. Коли син одружився, я була впевнена, що це назавжди! І думки не допускала, що Степан кине дружину з маленькою дитиною. І тут таке. Ми з батьком дуже засмучені звичайно.
Якщо вже дійшло до того, що він зібрав речі, пішов з дому, та ще й нас з батьком присвятив в проблему – значить, там все більш ніж серйозно. Мені здається, що це сваха винна. Занадто багато її в житті дітей. Чесно кажучи, я давно вже боялася, що цим закінчиться. Сваха, Марія, ростила дочку одна з десятирічного віку. Вона з тих мам, що душу вкладають в дитину, поставивши на своєму житті хрест. У невістки було все найкраще.
Звичайно, наївно було б очікувати, що після весілля щось кардинально зміниться. Діти, хоч і жили окремо – спочатку знімали, потім взяли свою квартиру в кредит, але Марія не могла залишити їх в спокої. Щодня приїжджала в гості, донька по кілька разів мала їй телефонувати, щоб мама була в курсі всього.
Син з самого початку був не в захваті від такої опіки. Сваха запросто могла прийти в неділю о дев’ятій ранку, принести вареники. Вона, виявляється, о п’ятій ранку встала, наліпила і привезла молодим до сніданку, ще тепленьких. Проходить на кухню, ставить чай – і півдня сидить у них. Я спочатку говорила, що це добре, але потім поставила себе на місце сина.
Теща прийшла в гості, треба підтримувати світську бесіду. А теща до того ж натяків не розуміє і додому не збирається. Всі плани на вихідний рухнули. І так адже не один раз і не два, а мало не постійно. Втім, поки не було дітей, ситуація була ще терпимою. Але коли народився онук, сваха просто оселилася у молодих. Доньці, звичайно, вона дуже допомагала з малюком. Але з іншого боку – у них однокімнатна квартира.
Свасі їхати додому далеко, то ж час від часу вона залишалася у дітей, спати на кухні, на диванчику. Господарює як у себе вдома, лізе по шафах. Сину це не подобається. Він кілька разів намагався поговорити і з дружиною, і з нею, але толку ніякого.
От син не витримав і пішов від них. Навіть не знаю, що робити, що йому радити – і розумію його, і не хочу, щоб сім’я зруйнувалася.
Фото ілюстративне.
