Якщо не хочете мене приймати у себе, то купіть мені квартиру, – заявила мама нам з братом. Ідея непогана. Але чи заслужила мама своєю поведінкою протягом життя, щоб ми їй квартиру купували? А з іншої сторони – другого виходу у нас просто немає

– Якщо так, Надійко, то мені доведеться жити з тобою, – заявила мені мама.

Я дещо здивувалася такій постановці питання, тому перепитала, чому мама так вирішила. Я заміжня, маю чоловіка і двох дітей, живемо ми в своїй трикімнатній квартирі. Місця, начебто, і багато, але куди ще моя мама?

Мама приїхала з Італії, де вона жила останніх 8 років. Там вона була заміжня, але коли її чоловіка не стало, мама повернулася додому з пустими руками.

Тепер вона вважає, що ми з братом їй щось винні. Головна її проблема – мама немає де жити. Зараз вона зняла якусь квартиру на місяць, і за цей час вона хоче прилаштуватися або до мене, або до мого брата.

Моя мама вийшла заміж в 19 років. Заміжжя її було доволі вдалим. Тато на 10 років був старшим за неї. Він був доволі забезпеченою людиною, мамі біля нього навіть не доводилося працювати.

Все життя мама тільки те й робила, що дбала про свій зовнішній вигляд, красивою вона мала бути за будь-яких обставин. Тато її любив, гроші він мав, тому не було проблем з тим, щоб мама витрачала все на себе, і нас, звичайно.

Все змінилося тоді, як тата не стало. Я якраз закінчувала 11 клас. Тих грошей, які залишив батько, вистачило лише на наше з братом навчання. Але і на тому спасибі.

Мама не вміла заробляти гроші, та вона навіть не пробувала це робити. Два роки вона жила за ті гроші, які тато залишив. А потім нічого кращого не придумала, як їхати за кордон.

– Ти ж не вмієш працювати! Що ти там будеш робити? – питала я маму.

– А хто тобі сказав, що я збираюся працювати? Я заміж виходжу! – ошелешила мене мама.

Виявилося, що вона вже кілька місяців спілкується з одним італійцем, з яким познайомилася в інтернеті, і він кличе її до себе.

Мене це неабияк здивувало, адже мама навіть не знала італійської мови.

– У любові одна мова! – загадково відповіла мені мама.

Ми з братом пробували її попередити, що це може бути навіть небезпечно, адже вона зовсім не знає цього чоловіка. Та мама собі торочила своє – це її шанс стати щасливою, і вона його нізащо не упустить.

Наступний мамин крок перевершив усі попередні. Мама заявила, що вона продає свою квартиру.

Нам з братом від цього хотілося просто плакати. Та слухати мама нас не стала. Продала квартиру і з грошима поїхала в Італію.

Той італієць виявився непоганим чоловіком. Біля нього мамі знову можна було дозволити собі не працювати, а жити в своє задоволення.

Додому вона приїжджала рідко, інколи нам телефонувала по відеозв’язку. Нам вона нічим не допомагала, ніколи навіть 100 євро не вислала. Навпаки, коли вона приїжджала до нас, ми з братом оплачували їй дорогу і проживання в готелі.

Кілька місяців тому маминого італійця не стало. Офіційно вони розписані не були, тому родичі цього чоловіка культурно вказали мамі на вихід. Вона робила спроби щось відсудити, та у неї нічого не вийшло. Тож мама повернулася додому.

Спочатку вона сподівалася, що житиме у сина. В нього є великий будинок. Але дружина мого брата категорично заявила, що свекруха в її домі жити не буде.

Мама пробувала достукатися до сина, але брат сказав, що думка дружини для нього важливіша.

Дуже ображена мама прийшла до мене, в надії, що я їй виділю одну кімнату. Але в мене двоє дітей, я не можу їх тіснити заради комфорту мами, яка ніколи про нас навіть не дбала і не думала.

Я відмовила, мама образилася. Але проблема нікуди не ділася, довго мама на знімній квартирі жити не зможе, бо за це треба платити гроші, яких у неї немає.

Навіть при таких обставинах мама намагається стежити за своїм зовнішнім виглядом, постійно ходить в перукарню на манікюр, витрачаючи на це останні євро, які вона привезла з собою, ще й мене картає, що я ходжу з недоглянутими руками.

– Жінка за будь-яких обставин має залишатися красивою, – не перестає повторювати свою життєву філософію мама.

Вона, напевно, сподівається ще раз вдало вийти заміж, бо на роботу вона точно не збирається.

Ми з братом серйозно задумалися, що робити, адже з кожним місяцем проблема ставатиме все глибшою.

– Якщо не хочете мене приймати у себе, то купіть мені квартиру, – заявила мама нам з братом.

Ідея непогана. Але чи заслужила мама своєю поведінкою протягом життя, щоб ми їй квартиру купували?

А з іншої сторони – другого виходу у нас просто немає.

А яка ваша думка? Що нам робити? Як влаштувати маму?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.