– Наталю, мою дочку, виписали додому минулого тижня. Веліла поки лише лежати. Хвилюватися не можна їй зовсім тепер, щоб все було добре. Потрібно доходити хоча б два тижні ще, потім вже буде легше. А тут, уявляєш, господиня квартири, яку вони орендують телефонує їм з чоловіком і каже, щоб звільнили їй житло, адже обставини у неї змінилися, квартира і самій зараз потрібна, – почула я історію від своєї знайомої Зіни.
Дочка Зіни, Наталя, і її чоловік Володимир з нетерпінням і великою надією чекають на появу свого довгоочікуваного первістка. Останні тижні проходить не зовсім добре, батьки хвилюються трішки. А тут ще проблеми з житлом з’явилися неочікувані, це зараз їм зовсім недоречно.
– Зять не знає, за що хапатися йому зараз! – сумно продовжує Зіна. – Тепер ось, в додаток до всіх турбот, треба нову квартиру шукати, речі усі збирати, організовувати переїзд – це при тому, що Наталя моя зараз йому не помічниця зовсім. І з грошима у них зараз трохи проблеми, а ще й доведеться платити ріелтору, вносити заставу, речі перевозити. Стільки справ, що я навіть не знаю, як і коли вони з усім впораються.
Квартиру подружжя хоче орендувати в цьому ж районі, де вони зараз проживають, щоб не міняти консультацію, куди ходить Наталя майже 9 місяців.
– А вчора ввечері мені сваха моя зателефонувала, Наталі моєї свекруха. І вона вже дізналася, що наших дітей виселяють з квартири, у якій вони зараз живуть. Хвилювалася, розповідала, як їй їх шкода, що ж це таке, та як же все не вчасно. Треба ж їм допомогти, каже, може, речі приїхати зібрати? А я набралася сміливості і кажу своїй свасі прямим текстом – Ірино Дмитрівно, а ви не хочете дітей наших пустити в свою власну квартиру? Ну, хоча б на час, поки у них дитятко маленьке буде і трохи підросте? Ось це була б справжня допомога для наших дітей, а не на словах і з жалості. Речі, кажу, ваш син і сам збере, це не така вже й прямо велика проблема, а от грошей на оренду їм зараз, дійсно, зовсім ніде взяти, тут ви б якраз зі своєю квартирою і змогли б допомогти їм.
У Ірини Дмитрівни, матері Володимира, дійсно є зайва своя власна однокімнатна квартира, свого часу дісталася у їй спадок. Десять років тому, коли одружився її старший син Іван, брат Володимира, вона пустила молодих туди жити. А вже через три або чотири місяці після весілля невістка Ірини народила двійню, дівчинку та хлопчика, а ще через пів року її син знайшов собі жінку краще, зібрав усі свої речі в пакет і пішов в нове життя.
Невістка з двома дітьми залишилася в квартирі свекрухи, і живе там майже уже без малого десять років. Зрозуміло, що ніяких грошей крім квартплати Ірина Дмитрівна з невістки не бере. Та й квартплату, що вже гріха таїти, найчастіше оплачує вона сама, зі своєї пенсії, невістці лише повідомляє, що за все заплачено.
А Іван, тим часом, одружився вдруге, живе і працює за кордоном, про колишню дружину і дітей згадує два-три рази на рік, лише надсилає подарунки та невелику суму грошей. Про регулярні аліменти не йдеться взагалі, все непередбачувано.
А сама Ірина Дмитрівна свою колишню невістку по-жіночому шкодує, і з квартири виганяти її з дітьми зовсім не хоче. Діти вчаться в третьому класі, у хорошій школі, яка, за збігом обставин, знаходиться практично у дворі. Та й їхати невістці особливо нікуди. У її рідних батьків, правда є трикімнатна квартира, але в якомусь далекому маленькому містечку, до того ж разом з батьками живе молодший брат зі своєю сім’єю.
Появі дочки з двома підлітками там ніхто не зрадіє, батьки вже давно їй заявили, що допомогти нічим не можуть, самі в скруті живуть.
– У квартирі практично чужі люди живуть! – сердиться на сваху свою Зіна. – Ну а хто їй колишня невістка, десять років тому розлучена з сином? Ніхто! А рідний молодший син з дружиною, яка чекає маленьке дитя, яким зараз дуже нелегко, поневіряються по чужих кутках вже давно, віддаючи за це свої останні копійки, а зараз ось і зовсім майже на вулиці. Давно вже треба було цю колишню невістку відправляти до її батьків жити, я вважаю! Вона не бездомна! У неї є і батьківська квартира, і купа родичів, нехай допомагають, та й діти вже трішки підросли, зі школярами легше. Поки маленькі були – їх ніхто не чіпав. А тепер пора ставати на ноги, нехай живуть своїм життям.
Планів на майбутнє у колишньої невістки, судячи з усього, немає – вона просто живе день за днем в свекрушиній квартирі, і зовсім не думає про те, що буде далі. Вона вже звикла так, про інше й думати не хоче, вважає цю квартиру своїм житлом. Сказати їй про те, що пора б уже й честь знати, звільнити чужу нерухомість, у свахи Зіни не повертається язик.
Відносини у свахи Зіни з обома невістками хороші.
Ірина Дмитрівна вислухала сваху і поклала телефон. Їй шкода свого сина Володимира, дуже шкода і невісточку. Але як вона може вигнати іншу невістку на вулицю з малими дітками. тепер вона не знає, як їй правильно вчинити. Чому проблеми дітей стали її власними. Як би вона не вчинила, а хтось з них все одно на неї образиться.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
