Я завдячую своїй долі, що у мене були такі батьки. Тато й мама люди у мене дуже турботливі та хороші.
Батьки багатими ніколи не були, але маючи трьох діток, усім намагалися забезпечити нас, дарували свою любов порівну всім.
Ще з дитинства тато й мама вчили нас, що потрібно поважати старших і, що родина в житті найголовніше.
Тато завжди переконував, що скільки б людей ти на життєвій дорозі не зустрів, скільки б друзів не мав, але родина – найцінніше, адже рідні люди данні Богом, вони завжди підтримають і допоможуть у важку хвилину, лише можна сподіватися на них.
Тато й мама завжди для нас були авторитетами, ми їх любили і дуже поважали.
Та згодом тата, на жаль не стало, я тоді ще навчався в школі.
Мамі було важко і я шукав підробіток, адже у мене ще був молодший брат і сестра.
Я бачив, як мамі було складно, тому цінував її працю і допомагав в усьому, як тільки міг.
Брат з сестрою також, хоч ще малі були, але допомагали, чим могли. Могли посуд помити, поприбирати, зварити картоплю, зробити салат, посмажити яйця.
Загалом сім’я у нас була дружною дуже, ми звикли підтримувати одне одного у будь-якій ситуації.
Така ситуація стимулювала мене до того, що я став гарно вчитися, вступив у хороший університет, отримав гарну роботу.
Я став добре заробляти, для свого віку дуже добре.
Я тепер зміг і мамі гарно допомагати, щоб вона більше відпочивала і собі на життя заробляв, ще й відкладати гроші міг на майбутнє.
Згодом я зустрів Наталку. Дуже хороша і щира дівчина.
Наталка красива, розумна, скромна, я вважаю, що мені пощастило в житті. Я зрозумів, що це саме та людина, з якою я хочу створити сім’ю.
Ми одружилися.
Я став ще більше працювати, щоб забезпечити свою сім’ю.
Ми спочатку жили на орендованій квартирі, а потім я вирішив будувати будинок в нашому місті, тим паче, що заощадження вже якісь в мене були.
Мене підвищили в роботі, справи пішли вгору і я ще краще став заробляти, правда, з ранку до вечора працював, але знав, що маю допомогти усім своїм рідним.
За два роки ми з Наталею переїхали у свій двоповерховий будинок з гарним свіжим ремонтом.
Як тільки ми переїхали у свій великий будинок, теща, яка живе в нашому містечку, мало не щодня стала ходити до нас.
Вона почувається, як вдома, сама порядкується скрізь, переставляє на свій лад, дає поради свої.
Я звик, що у нашій родині все спільне, тому не був проти того, це ж мама моєї дружини, ми тепер усі родина одна.
Але одного разу я повернувся додому, дружини не було, зате теща була у нас з незнайомими людьми.
Виявилося, що це її родина.
Теща стала говорити, що привела своїх родичів до нас, смажити шашлики та відпочивати, вони з далеку приїхали.
Я сказав тещі, що м’ясо в холодильнику і вона може готувати.
На що вона здивувалася, сказала, що б я це зробив, бо вона хоче побути з родиною.
Я нічого не міг їй сказати, і вже йшов маринувати м’ясо.
Чую, а теща каже родичці:
– Я тут господинею себе почуваю, такий гарний великий будинок, все це донька має завдяки мені. Тут все належить мені, я навчила свою доньку чоловіка правильно обрати, щоб був багатий, щоб все у неї було. Я тут відчуваю себе господинею.
Я вийшов з кухні і кажу:
– Як це завдяки вам? Ви ж ні копійки не доклалися до нашого будинку. Якщо ви відчуваєте себе господинею, то он є квитанції, рахунки за комунальні послуги, там суми чималі, візьміть і оплатіть їх.
Свекруха образилася, зібрала речі і пішла з родичами своїми від нас.
Дружина на мене не ображається, вона знає, що я правий, заспокоює, що мама не правильно вчинила і я мав давно вже її на місце поставити.
Але мені прикро, що свекруха образилася, я звик до того, що в нас в родині усі гарно спілкуються і немає між нами непорозумінь.
Чи правильно я зробив. Як помиритися з тещою, адже вона мама моєї дружини?
Фото ілюстративне.