fbpx
Життєві історії
Якось ввечері в двері квартири пролунав дзвінок. Олександр відчинив – на порозі стояла Віра. В руках у жінки було багато паперів, а на очах сльози. Третій чоловік теж кинув її з дітьми, залишивши величезні борги. – Синку, – почала Віра, – Я знаю, що ти зараз добре живеш, і зможеш допомогти мені і своїм сестрам. Інакше, нас виселять з квартири на вулицю. Багато років тому Віра відмовилася від сина, а тепер знайшла його, щоб просити у нього допомоги

Олександр все життя своїми батьками вважав бабусю і дідуся. Вони його не кинули, коли рідна мама від нього відмовилася. Віра народила сина в сімнадцять років. Коли вона зрозуміла, що батько дитини не збирається з нею одружуватися, і що ні вона, ні дитина йому не потрібні, відразу втратила всякий інтерес до власного малюка.

Через рік вона зустріла своє нове кохання і без зайвих вагань поїхала з новим чоловіком в інше місто, залишивши сина на своїх батьків.

Бабуся і дідусь виховували Сашка, як рідного сина, він їм і досі вдячний за любов і турботу, яких у нього було вдосталь. Стареньким було соромно за негідний вчинок своєї доньки, але нічого вдіяти вони не могли, їхня донька виявилася зозулею.

Валентина Григорівна і Олександр Павлович нічого не шкодували для онука – ні сил, ні часу, ні грошей, робили все, щоб Сашко був щасливий, здоровий, добре одягнений і взутий.

Олександру виповнилося вісімнадцять років, коли він вперше побачив свою маму. Це було на весіллі у племінниця бабусі. Його мати теж була туди запрошена, і, як не дивно, прийшла. На той час вона вже втретє була заміжньою, у неї було дві доньки. Старшій було 10, молодшій півтора року.

Всі ці вісімнадцять років Олександр мріяв побачити свою маму, щоб запитати у неї, чому вона так несправедливо повелася з ним, чому його кинула. Хоч бабуся і дідусь і були чудовими, хлопчику часто не вистачало мами, він дуже сумував за нею. Всі ці роки він зберігав єдину вцілілу фотографію мами, доки дід не побачив, і не спалив її.

Читайте також: Чоловік прийшов з роботи додому і сказав, що у нього є до мене серйозна розмова. Валентин повідомив мені, що вже давненько у нього роман на роботі з молоденькою дівчиною. Я не раз бачила їх разом, але сприймала її лише як колегу по роботі, оскільки сліпо довіряла своєму чоловікові. Валентин поставив мене перед фактом і почав збирати валізи. Я ридала, просила, щоб він одумався, але, здається, чоловік вже давно все вирішив. Що може бути страшніше для заміжньої жінки, ніж зрада коханого чоловіка, який йде від неї до іншої

Мама якраз спілкувалася з родичкою, розповідала, які у неї чудові доньки. Олександр не витримав, перебив їхню розмову і крикнув:

– Мамо, а як же я?, – у хлопця котилися сльози.

– Ти? А ти – моя помилка молодості, – не відволікаючись від розмови, байдуже кинула Віра і відвернулася від сина.

***

Минуло десять років, Олександр одружився і придбав власне житло. Невдовзі у них з’явився син. Обділений материнською увагою, Олександр всю свою батьківську любов віддавав синові.

Якось ввечері в двері квартири пролунав дзвінок. Олександр відчинив – на порозі стояла Віра. В руках у жінки було багато паперів, а на очах сльози. Третій чоловік теж кинув її з дітьми, залишивши величезні борги.

– Синку, – почала Віра, – Я знаю, що ти зараз добре живеш, і зможеш допомогти мені і своїм сестрам. Інакше, нас виселять з квартири на вулицю.

Олександр вислухав Віру до кінця, взяв папери, які принесла жінка, подивився на рахунок, який потрібно сплатити, відрахував необхідну суму і віддав жінці зі словами:

– Це я заплатив за те, що ти подарувала мені життя. Але більше зустрічей у нас не буде. Єдині рідні для мене люди – це бабуся і дідусь. А людину, для якої я помилка молодості, я  давно викреслив зі свого життя.

Передрук заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.