Я була заміжньою двадцять років. Вийшла заміж, коли мені ледь виповнилося вісімнадцять. Чому, і сама не знаю, закохалася і це наше спільне юнацьке почуття дуже швидко привело на до РАЦСу. Чоловікові на той час виповнився 21 рік.
Батьки з обох сторін були проти такого нашого раннього шлюбу, і до кінця не вірили в успіх справи, але дуже швидко заспокоїлись, побачивши, що у нас все добре. Валентин знайшов роботу, він якраз закінчив медичне училище, влаштувався фельдшером на швидку.
А я перших три роки сімейного життя вчилася. На останньому курсі зрозуміла, що чекаю дитину. А потім нам повідомили, що у нас буде двійня. Так у мене з’явилося дві чудові донечки. За дітьми потрібен був догляд, тому я довго сиділа вдома – ростила наших дочок, варила їсти, прибирала, створювала комфорт і затишок. Словом, робила ту роботу, якої ніде не видно, але яка забирає всі сили і весь час.
На себе, природно, у мене часу ніколи не вистачало. Я перестала слідкувати за собою, намагаючись в усьому догодити чоловікові і дітям. У нас була чудова дружня сім’я, мені заздрило багато подруг.
Коли діти трохи підросли, я почала задумуватися над тим, що прийшла пора і себе реалізовувати, не сидіти ж мені все життя на кухні. Та з дня на день я відкладала цю справу, з головою поринаючи у життєві клопоти.
Нещодавно я почала помічати, що чоловік став холоднішим і відчуженішим. Додому повертався пізніше, ніж зазвичай, весь час телефон тримав в руках. Коли щось там писав, загадково посміхався.
Я почала щось запідозрювати, але довго думати мені не довелося. Якось ввечері чоловік прийшов з роботи додому і сказав, що у нього є до мене серйозна розмова. У мене ноги підкосилися, бо я відчула серцем, що зараз мені скаже мій чоловік.
І справді, Валентин повідомив мені, що вже давненько у нього роман на роботі з молоденькою лікаркою. Я не раз бачила їх разом, але сприймала її лише як колегу по роботі, оскільки сліпо довіряла своєму чоловікові.
Валентин поставив мене перед фактом і почав збирати валізи. Я ридала, просила, щоб він одумався, але, здається, чоловік вже давно все вирішив.
Що може бути страшніше для заміжньої жінки, ніж зрада коханого чоловіка, який йде від неї до іншої.
Я не вставала з ліжка тиждень, плакала, згадувала наше щасливе сімейне життя і розуміла, що такого більше не буде. А найголовніше, я не знала, як далі жити без чоловіка.
Та, виявляється, жінки сильні істоти і можуть подолати багато, навіть зраду. Головне, вчасно зрозуміти, що все, що відбувається, це завжди на краще, навіть якщо зараз здається інакше.
Я розуміла, що чоловік, хоч і обіцяв платити аліменти, мені потрібно було займатися вихованням дочок. Я повинна була бути сильною заради них. Це допомогло мені і поступово біль від зради почав вщухати. А ось нав’язливі думки про те, що тебе кинули заради іншої, не відпускали ніяк. Та, інша, була молодою, красивою, доглянутою жінкою.
Я часто згадувала, якою була щасливою і від цього ставало дуже боляче. Адже я всю себе присвятила чоловікові, повністю відмовилася від своїх амбіцій і мрій. Але цього ніхто не оцінив.
Моєю помилкою було те, що у шлюбі я зовсім не думала про себе, весь свій час і любов я віддавала чоловікові, а потім і нашим донькам. Але тепер все змінилося – чоловіка тепер у мене немає. І можна нарешті згадати про себе.
Я вирішила взяти себе в руки і почати займатися, тим про що давно мріяла. Спочатку я здала на права, а потім купила автомобіль. Завжди мріяла водити, але постійно часу не вистачало.
А ще, я записалася в спортзал і зайнялася спортом. Привела в порядок свій зовнішній вигляд, оновила гардероб.
Я стала іншою людиною. Інколи на мене находять хвилини слабкості, коли ніхто не бачить, я плачу і мрію, що ось відчиняться двері і на порозі стоятиме мій чоловік. Але цього не станеться.
Тому я вирішила для себе – більше ніяких страждань: минуле пора відправити в минуле. Більше ніяких думок про чоловіка і ніяких звинувачень в його сторону – нехай живе собі щасливо.
І знаєте, стало легше і спокійніше на душі. Зараз я подумую над тим, щоб поїхати на відпочинок на море разом з доньками. Ми точно заслужили цього – трохи розслабитися і просто погрітися в теплих промінчиках.
Можливо, вже нічого не зміниш в ситуації з чоловіком, але у мене є донечки, які мене у всьому підтримують, і це найважливіше.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
