Якось моя рідна сестра Ірина попросила у нас гроші в борг. Машину вони купувати захотіли.
У нас з чоловіком, звісно, тоді гроші відкладені були, адже ми мали двох дітей, які в школу ходили, а коли вони лишень почали ходити в садочок, ми з Олександром почали відкладати гроші для них на майбутнє. Адже хто, як не батьки, мають дати дітям гарну освіту? Та й характер у нас обох такий, що копійка має бути в хаті.
Про те, що ми з чоловіком відкладаємо гроші знала лише моя рідна мама, іноді вона брала в борг у нас пару тисяч гривень, при потребі, але завжди віддавала.
Вийшло так, що мама розповіла про ці наші гроші і моїй сестрі, хоча ми нікому не хотіли самі про них розповідати.
– Ну позичте нам 50 тисяч гривень, – просила мене Ірина, роблячи добрими очі, – ми віддамо, обіцяю, ось все за рік віддамо, чоловік підробіток візьме, я економити буду на всьому. У нас трохи є, ми самі відкладали гроші, але мало, не вистачає на авто.
– Ірино, – кажу я їй, – я все розумію, але, якщо грошей немає, то, можливо, купіть якусь машину простішу і дешевшу? Навіщо брати такі борги, і бути ще винною комусь гроші?
– Чоловік хоче саме цю модель автомобіля, – відповіла сестра, – у тій, яка, як ти кажеш простіше, все сипатися буде скоро, в результаті – переплатимо більше. Ми все добре зважили, не просто так беремо, а для своїх потреб.
Це було слушно, звісно, але, добре знаючи те, що гроші в руках сестри не затримуються, що вона любить витрачати їх на дорогий одяг, косметику, вона економити не вміє і вони з чоловіком ніколи й не вміли відкладати гроші, я попросила, щоб моя рідна сестра написала розписку.
– Ти рідній сестрі не віриш? – вже не так приязно запитувала вона у мене. Таке враження, що вона з доброї людини змінилася зовсім на іншу.
Вірю, але і убезпечити себе хочу. Тому або так, або ніяк. У Ірини виходу не залишилося, пішли ми до нотаріуса і все оформили. Взяла сестра машину своєї мрії, чоловік моєї рідної сестри, і, правда, почав підробляти. Тільки він підробляв, а сестра моя лише витрачала.
– Ми кухню нову купили, – повідомляла радісно Ірина.
– Іринка наша нещодавно такий ремонт затіяла, – хвалилася мені мама, – не заздри їй, але чоловік у неї молодець.
Я іноді нагадувала сестрі про борг, вона махала рукою, не хвилюйся, повернемо тобі все вчасно. І ось, настав день, позначений в розписці. Тиша. Увечері дзвоню Ірині сама.
– Розумієш, у нас виникли додаткові витрати, почекай ще трохи. Сама ж знаєш, яка зараз ситуація в країні, зовсім не до того, – була відповідь.
Я чекала пів року, а потім сказала сестрі, що я буду діяти зовсім інакше і піду в суд.
Звичайно, мої родичі всі стали мені дзвонити і казати, як же мені не соромно так мені чинити з рідною людиною. Зрештою, сестра попросила мене:
– Заберіть на якийсь час нашу машину, поставте її до себе в гараж, ось документи, так у нас буде стимул вам швидше борг повернути, не треба суду. Ми з чоловіком добре подумали і згодом так і зробили. Тільки через два дні Ірина почала мені знову дзвонити і просити:
– Дай ключі, будь ласка, нам від свекрухи треба картоплі привезти, в руках я ж її не принесу.
або:
– Малого треба до лікаря везти, чоловік зайде за ключами, не хочеться пішки йти чи таксі брати, дорого дуже, сама розумієш.
Тобто машина стояла в нашому гаражі, але користувалися нею як і раніше кожен день сестра і її чоловік. Природно, і борг нам не повертали.
– Ну як Ірина вам зараз тобі борг поверне, якщо ти у її чоловіка можливість підробітків забрала? – обурено вимовила мені мама.
А як же він рік підробляв, а борги так і не віддав. Ми 2 роки чекаємо, у нас на наступний рік син школу закінчує. Та й потім, а чому я повинна комусь пояснювати навіщо мені потрібні мої ж гроші?
Я знову сказала Ірині, що буду діяти інакше, тоді вона попросила взяти на сплату боргу її машину. Довго не погоджувалася переоформити її на мене, але в кінці кінців зробила.
Тепер Ірину вся рідня шкодує, адже сестра у неї забрала машину, а я виявилася ще й недоброю такою. А що я мала робити? У мене теж діти є.
Тепер я точно знаю одне, що грошей в борг я рідні більше ніколи не дам, ні з розпискою, ні без.
А що робити з Іриною зараз, який тут знайти вихід?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую