Моє сімейне життя не склалося, ми з чоловіком розлучилися після 18-ти років шлюбу, і не останню роль тут зіграла свекруха.
При першому ж нашому знайомстві вона мені прямо у вічі сказала, що я не пара її єдиному синочку, і що він міг би вибрати собі кращу.
Але Ігор вибрав мене, маму свою він не став слухати, оскільки був фінансово незалежний.
Жили ми добре, навіть можу сказати, що ми були щасливі. Єдине, що нас засмучувало, це те, що у нас 10 років не було дітей.
Я тоді багато плакала, молилася, лікувалася, і Господь подарував нам діток: спочатку народився син, а потім донечка.
Ігор багато працював, щоб нас забезпечити, у нього була власна фірма, а я сиділа з дітьми в декреті, адже двоє малих дітей – це не просто, а свекруха зовсім не хотіла нам допомагати.
Мої батьки жили далеко, тому теж не могли мені нічим допомогти.
Поки я розчинилася в дітях, мій чоловік став ходити наліво. У нього на роботі з’явилася нова секретарка, у неї з моїм чоловіком зав’язався роман.
Саме ця жінка наполягла на тому, щоб Ігор пішов з сім’ї. Нашим дітям на той час було сім і п’ять з половиною років.
Все, що Ігор тоді мені зміг сказати:
– Пробач мені, але я люблю іншу жінку. Ти сильна, з усім упораєшся, тому в тебе все буде гаразд.
Мені було дуже боляче, я не розуміла, що відбувається. Чоловік сказав, що вже все вирішив, і рішення свого не збирається змінювати.
Тоді я наважилася зателефонувати свекрусі, сподівалася, що вона хоча б заради онуків щось спробує зробити.
Але, свекруха лише пораділа:
– А що ти хотіла? Я так і знала, що він тебе кине, ти лише роки його найкращі забрала! Ти не пара для мого сина, забудь і живи як хочеш.
Я не могла повірити, що все це не страшний сон. Все запитувала себе, що я зробила не так, що мене мій чоловік покинув? А діти? Ми так довго мріяли про них, а він просто відмовився від сім’ї?
Наш великий будинок він залишив собі, привів туди свою нову пасію.
А мені з дітьми купив стару двокімнатну квартиру, площею 42 квадрати, на околиці міста. Але і на тому спасибі. Після цього чоловік про нас просто забув.
У мене не було іншого вибору, як змиритися і жити далі. Дітей я віддала в садок, а сама влаштувалася на роботу на пів дня, а на вечір брала підробітки додому.
Минув час, діти виросли, роз’їхалися хто куди. А я зараз живу сама.
Якось пізно ввечері у двері моєї квартири подзвонили. Я нікого не чекала в гості, подумала, що це хтось із сусідів, більше нема кому. Коли відчинила двері, здивувалася. На порозі стояла моя колишня свекруха. Просто стояла та плакала.
Я не могла на це дивитись, запросила її зайти, налила чаю. Вона розповіла мені, що зараз їй нема де жити, бо невістка продала будинок.
Мого колишнього чоловіка не стало рік тому, будинок він оформив на свою дружину. А та вирішила продати нерухомість, і доля її літньої свекрухи її не цікавила.
Опинившись на вулиці, без грошей, колишня свекруха згадала про мене і про своїх внуків.
А я не знаю, як мені з нею вчинити? Згадати всі образи і вчинити взаємно, чи, все ж таки, допомогти по-людськи. Як-не-як, вона бабуся моїх дітей.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.