Оксані зараз вже трохи за 30 років, у неї вже давно своя власна сім’я – чоловік та двоє дітей, дошкільнята.

Оксана чудово справляється з двома своїми дітьми, при цьому встигає ще й працювати в той час, смачно готувати та непогано утримувати будинок: завжди у неї скрізь чистота і краса.

Загалом, Оксана – доросла успішна жінка, у якої зараз все виходить.

При цьому мало хто знає, що сама Оксана досі ніяк не може забути якусь дитячу образу та здивування на власну маму.

Мама у Оксани – хороша, добра, чуйна та співчутлива жінка, але більше, чомусь, лише для чужих людей.

Для якихось колишніх сусідок, двоюрідних сестер старих колег, далеких знайомих, з якими колись там в якомусь році в молодості разом відпочивали в пансіонаті за путівкою від профспілки – мама буквально викрутиться на виворіт: і допоможе, і дізнається, і в лікарню прибіжить з курячим бульйоном, і грошима виручить, і переночувати пустить до себе, якщо буде так потрібно. Загалом, до неї звертаються всі, вона чуйна людина, ніколи нікому не відмовить і про це знають усі.

Але коли справа стосується своїх найрідніших людей – дочки та онуків – на маму де сядеш, там і злізеш.

Мама Оксани живе дуже близько, на сусідній вулиці від них, але в гості до онуків не спішить абсолютно. Молодший, дворічний, син Оксани її навіть встигає забути від зустрічі до зустрічі, і кожного разу коситься перший час на незнайому жінку похилого віку, рідкісну гостю, яку ніби вперше бачить.

Якби рідна бабуся надумала взяти малюка на руки, можливо, він би і відмовився, або ще й заплакав трішки. Але мама Оксани до дітей особливо і не лізе, холодна якась наче. Гратися з ними і гарно проводити час, або приготувати якогось смаколика абсолютно не в її стилі.

При цьому вона охоче сидить з сином сусідки, який занедужав, матері-одиначки, якій дуже треба на роботу, а дитина встала з температурою 39. Просто в порядку дружньої взаємодопомоги.

Мама Оксани, як добрий ангел – і температуру поміряти, і чай зварить, і книжку почитає, і від запропонованих матір’ю дитини грошей відмовиться: ось ще, мовляв, не вигадуй. У тебе що, зайві, чи що? Тобі он дитину ще потрібно на ноги ставити. Люди повинні виручати один одного!

Сусідка радісно дякує і навіть не здогадується, що в цей час у доброї бабусі її рідна дочка третю добу лежить в з тими ж 39, і ще й сама при цьому доглядає двох діток, їй зараз дуже непросто. А малі діти з причини повної втоми матері вже кілька днів сидять майже на одних бананах та йогуртах з магазину, куплених два дні назад – поки не прийде з роботи батько, Оксани чоловік, і що-небудь не зварить гаряченьке та свіженьке для своєї дружини та діток.

З одного боку, мама начебто і не зобов’язана допомагати доньці та онукам, вона має повне право жити своїм власним життям і чинити так, як душа забажає. І ображатися не можна. Але Оксані все одно прикро. З чужими мама, значить, сидить, а свої – хоч що хоч.

При цьому ніхто не сперечався, не виникало у них ніяких непорозумінь – просто мамі ніколи, і вона не вважає за можливе відсунути свої справи в ім’я допомоги своїй рідній доньці і її сім’ї.

Людей підвести вона не може і в найгіршому сні. Позавчора у неї було одне, вчора інше, сьогодні он у сусідки дитина занедужала.

Всі знайомі, хто знає маму Оксани, вважають, що їй дуже пощастило. Мама все знає, все вміє, за чужою дитиною он як пригледіла – за своїми там, напевно, і взагалі нагляд на вищому рівні. Ага, як би не так.

Причому, так було завжди, ще з дитинства.

Мама і раніше запросто могла віддати куплену для дочки, але ще не подаровану річ випадково забіглій подрузі з дитиною – ну як це той малюк піде з дому без гостинця? А тоді, в пору дефіциту, купити потім таку ж ляльку або таку вдруге було можливо не завжди.

Мама могла годувати свою сім’ю макаронами та розігрітою на сковорідці вже несвіжою ковбасою – не викидати ж дефіцит, – а гостям дістати з холодильника свіжі делікатеси, про існування яких в будинку Оксана і не здогадувалася.

І так у всьому, куди не глянь, одне і теж.

Оксана й досі не може зрозуміти. Чому мама так робить? Хіба так можна чинити з рідними людьми? Чому вона така, невже так ще десь буває?

Фото ілюстративне.