Колись в дитинстві у моєї мами була найкраща подруга, тітка Наталя. Вони дружили ще зі школи, обоє вийшли заміж, народили дітей: мама – мене, а тітка Наталя – сина, а потім вийшло так, що вони обоє розлучилися. Ця ситуація ще більше зблизила їх. Вони підтримували одна одну, а ми з Стасом, сином тітки Наталі, нічого не розуміючи у дорослих справах, просто гралися в свої дитячі ігри.
Згодом шляхи наших мам розійшлися, тітка Наталя вийшла знову заміж, і переїхала в інше місто. Її поглинуло сімейне життя. А ми і далі продовжували жити разом з мамою. У сімнадцять років я вступила до університету, і моє життя закрутилося: іспити, перші закоханості, перші помилки і розчарування.
На другому курсі зустріла хлопця, і сильно закохалася. Вадим був старшим від мене на 5 років. Він планував одружитися зі мною, але дуже переживав з того приводу, що не може достойно мене забезпечити. Тому ми заручилися і після цього Вадим поїхав на деякий час за кордон, щоб заробити трохи грошей.
Я вчилася і чекала нареченого. Влітку я поїхала на канікули до бабусі в село. На вокзалі я зустріла циганку. Вона подивилася на мене і прорекла: «Заміж будеш виходити два рази. Твоя доля – другий чоловік».
Я не особливо повірила в це все, а потім і зовсім забула про цей випадок. Канікули швидко пролетіли, і я, забувши про все, повернулася в місто. Через три роки ми з Вадимом одружилися. Чоловік заробив трохи грошей і відкрив свій невеличкий бізнес. Наше життя увійшло в звичайне русло, з часом я почала заводити розмови про дітей. Чоловік начебто і не проти, але якось зістрибував постійно з цієї теми, мовляв, «немає поки стабільності, давай станемо на ноги». Начебто він мав рацію, але внутрішньо я була не згідна з таким його рішенням.
Я закінчила університет і знайшла хорошу роботу, все протікало більш-менш стабільно. Через якийсь час я почала помічати, що чоловік все частіше «на своїй хвилі», став затримуватися іноді, а у вихідні різко полюбив риболовлю з друзями. Але я подумала, що, напевно, я накручую себе. У п’ятницю вирішила забрати його з роботи і запросити посидіти в ресторані, адже на вихідних він знову їде на риболовлю.
Сидячи в машині, я обімліла: мій дорогий чоловік виходив з роботи, ніжно обіймаючи незнайому мені дівчину. В ту мить у мене наче земля пішла з-під ніг. Приїхавши додому, я просто зібрала речі і поїхала на знімну квартиру, залишивши записку з текстом «Я все бачила, зрадник». Мій телефон просто розривався від дзвінків і повідомлень з проханням пробачити його, адже він сам не знає, як так все вийшло. Я ніколи не прощала зрадників, то ж і цього разу я не збиралася миритися із зрадою.
Щоб легше це пережити, я вся пішла в роботу. З ранку до вечора я засипала себе завданнями, аби ні на секунду не згадувати те, що я бачила. Вечорами я плакала в жилетку подрузі і засинала в повному виснаженні. Так тривало близько чотирьох місяців, але мені здавалося, що так було завжди.
Одного разу до нас в офіс прийшов новий співробітник, його звали Стас. Він чомусь відразу викликав у мене посмішку, адже я згадала свого друга з дитинства. Ми працювали в одному кабінеті і з часом стали більш тісно спілкуватися.
Стас був дуже красивим, легким у спілкуванні, завжди жартував, з ним я сміялася, як ніколи. Одного разу я зрозуміла, що закохалася, та й він всіляко натякав на це, але боявся злякати. Наш роман закрутився не швидко, а саме вчасно. Стас сказав, що у нього серйозні наміри, і він планує зі мною одружуватися.
Якось на вихідних він захотів познайомити мене зі своєю мамою і запросив в гості. Я дуже сильно хвилювалася, адже не знала, як майбутня свекруха відреагує на той факт, що я вже розлучена. І ось, довгоочікуваний момент настав, відчиняються двері квартири, і я бачу тітку Наталю.
Зараз ми з Стасом вже сім років разом, ростимо доньку, і я найщасливіша на світі жінка. І як тут не повірити в долю?
Фото ілюстративне – MarieClaire.
