Галина не любила свята, бо знала, що від свого чоловіка привітань вона не дочекається. Принаймі, за 25 років, які вони разом, жінка жодного разу не отримала подарунка – ні на день народження, ні на день ангела, ні на 8 Березня.
Василь був добрим чоловіком, багато чого пристарав – і будинок збудував, і машину собі гарну купив, але мав один недолік – був дуже скупим, особливо, що стосувалося бажань дружини.
– Навіщо тобі косметика? – невдоволено питав чоловік. – Ти у мене і так красива.
Те саме стосувалося і нового одягу – деякі речі Галина носила по кілька років, бо до покупки нових речей дружиною Василь ставився не вельми схвально. Максимум, що вона собі дозволяла – це піти в магазин секондхенду і купити собі щось за копійки, і то так, щоб чоловік не бачив.
– Василю, – якось сказала Галина. – А я від тебе так жодного подарунка за все життя і не отримала. Інші жінки купаються в морі квітів, їм чоловіки дарують прикраси, шуби, парфуми. А ти жодного разу шоколадку мені не приніс просто так.
Василь посміхнувся і нагадав дружині, що вона живе в красивому будинку, ні в чому не потребує. А ще, Василь подарував їй двох дітей, он сини якими соколами виросли – чим не подарунок. І взагалі – не любив він такі розмови, бо щиро вважав, що забезпечує дружину усім необхідним, а без всіх тих жіночих дрібниць можна і обійтися.
Спочатку Галині було дуже прикро – хіба вона не варта букетика квітів, але з часом вона і сама звикла до думки, що це даремна трата грошей і перестала чекати від чоловіка сюрпризів.
Якось 7 березня Галина повернулася з роботи раніше – директор вручив усім жінкам в колективі по тюльпанчику і зробив скорочений день. Коли жінка повернулася додому, побачила на столі величезний букет троянд. Невже її Василь нарешті, за стільки років, вперше привітає її по-людськи? Але чому ж тоді він заховав квіти до ранку, щоб зробити приємний сюрприз.
Поки Галина розмірковувала, додому повернувся їхній старший 24-річний син. Сашко зайшов в кімнату і запитав маму, що вона думає про букет. Сказав, що готує сюрприз на 8 Березня своїй дівчині. З певною долею розчарування Галина відповіла синові, що букет просто прекрасний.
Вона знала, що вже місяців зо два Сашко зустрічається з дівчиною, і навіть злегка їй позаздрила – завтра вона отримає цей шикарний букет, а вона ж по суті, Сашкові ще ніхто. Ну які у неї заслуги, крім того, що вона молода і красива і сподобалася її синові. Хіба вона щодня готує йому їсти, пере його речі, хвилюється, як він себе почуває.
Напевно, це доля. Комусь судилося дбати про чоловіка просто так, а комусь – отримувати подарунки і квіти, теж просто так.
Сашко поставив букет у воду і сказав: – Знаєш, мамо, а вона таки у мене найкраща. Напевно, я скоро зроблю їй пропозицію.
– Добре, що хоч син не пішов в батька, – подумала Галина, вдихаючи неймовірний аромат багряних троянд.
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
