– Якa ж ти мама після цього, – сказала мені моя дочка. Я вiдмовила дочці з зятем пpодавати квартиру, а вони пеpестали зі мною спілкуватися.
Молодята жили в бабусиній квартирі, яку ласкаво називали xалупкою. Марії Іванівні таке слово не подобалося – вона пам’ятає, яким щастям переповнювало всю їхню родину, коли батькові дали цю квартиру від заводу. Пам’ятає, як дружно вони там жили. Тепер ось у спадок ця квартира перейшла їй. У минулому році дочка вийшла заміж, і тепер жила там разом з чоловіком. Джерело
То молоді там євроремонт робити збиралися, то хотіли піти на знімну з красивим інтер’єром, а цю здавати, а ось тепер у них новий план.
«Треба цю квартиру продати, взяти іпотечний кредит і купити нормальну квартиру в новому будинку. Не в xалупці ж дітей наpоджувати »- це зять з поважним виглядом віщав на кухні у Марії Іванівні. По виду дочки було зрозуміло, що вона дуже пишається тим, який розумний у неї чоловік.
– Дамо оголошення про продаж, ріелторів підключимо. Вони все оформлять, а вам потім тільки на угоду треба буде приїхати, – продовжував зять.
– Кредит взяти – багато розуму не треба, за нього потім розплачуватися доведеться. Чим платити збираєшся? – строго запитала Марія Іванівна.
– Ти, мамусю, не переживай. Ми все розрахували. У Олексія зараз нормальні гроші виходять, мерчендайзерам добре платять. Розплатимося, не хвилюйся – заторохтіла дочка. – Тільки нам поручитель потрібен, щоб кредит дали. Ми хотіли тебе попросити: поїхали з нами в банк, напишеш, що ручається, що ми нормальні люди, вчасно все платити будемо.
– Ага, нормальні. Особливо ти, доню. Згадай, хто за тебе залишок кредиту за смартфон вносив? Загалом так, друзі. Квартира ця дісталася мені від батьків і розтринькати її мені ніяк не можна. Поручителем я теж не хочу бути.
Давайте так: я її продам і куплю іншу, яку виберете. Є у мене заощадження, а не вистачить, сама кредит візьму. А ви в новій квартирі робіть ремонт, який хочете. Вона ж вам і дістанеться потім.
Зять аж підстрибнув на місці.
– Маріє Іванівно, ви уявляєте, в яку суму там ремонт обійдеться ?! Сенс мені в чуже житло вкладатися. У разі чого ви мене випрете звідти і все.
– Ось ти як заговорив! Тобто ти хочеш, щоб я продала свою квартиру, стала поручителем за кредитом, а нову квартиру на тебе оформили?! – скипіла Марія Іванівна.
– Ну чому ж на мене, на нас з Оленкою … Гаразд, ми зрозуміли. Пішли Олено.
Дочка з зятем пішли. Не дзвонять, не приходять. Навіть з днем народження не привітали.
Марія Іванівна досі думає, що ж вона зробила не так. А в голові постійно крутяться слова дочки:
-Яка ж ти мама після цього?