Наша донька вийшла заміж, але жити з нами не захотіла, хоча ми і пропонували. Живуть зараз молоді окремо, поки що винаймають квартиру.
Зять, наче, непоганий хлопець, у нього є лише мама, батька не стало багато років тому.
З свахою я бачилася всього кілька разів, на сватанні, на весіллі і коли приїжджали на день народження до зятя.
Передзвонювалися час від часу, говорили про те, що треба молодим з квартирою допомагати, інакше вони довго на своє житло будуть збирати.
Ні ми з чоловіком, ні сваха, грошей щоб купити квартиру, не маємо, але якщо зібратися всім разом, то можна було б і щось придумати.
В кінці грудня я поцікавилася у доньки, які у них з чоловіком плани на Новий рік. Вона відповіла, що вони ще не вирішили.
Ми живемо в селі, у власному будинку і чоловік запропонував зустрічати Новий рік у нас. У нас місця багато, на ділянці росте ялинка, вбираємо живе дерево на вулиці.
Так, час зараз складний, не до святкувань, але посидіти за столом з рідними людьми ніхто не забороняє. Хто зна, як далі буде, он яка ситуація непевна.
Кажу доньці, приїжджайте, шашлик посмажимо, посидимо. І маму нехай зять до нас кличе, не сумувати ж їй одній в квартирі.
Батько сказав, що з’їздить за свахою, вона живе в містечку за 50 кілометрів.
Дочка пообіцяла з чоловіком поговорити та ухвалити рішення, а наступний день зателефонувала і сказала, що вони приїдуть, але без свахи, бо вона не хоче.
Тоді я сама сваху набрала, стала запрошувати.
Сваха ні так, ні ні так і не сказала. А ще за день зателефонувала засмучена дочка.
– Свекруха дзвонила, вона сказала, що до вас не поїде. І взагалі вона образилася. І на нас, і вас.
– За що?
– За те, що ми з чоловіком відзначаємо у вас, а не в неї! Уявляєш? Образи до небес. Чому ми до батьків дружини їдемо, а не до мами чоловіка? Я, з її слів, сина від матері відриваю. Хочу міцніше прив’язати чоловіка до своїх батьків.
От тобі і поворот! Ну що за люди?
Яке у неї? У неї двокімнатна, де ми там розмістимося?
Зрештою, якщо вона хотіла до себе всіх запросити спочатку, то треба було мені про це одразу сказати. Набираю сваху знову. А вона твердить своє:
– Ви зі мною не рахуєтеся, невістка сина від матері вирішила відірвати.
І слухавку поклала.
Неприємна ситуація. І для зятя, і для нашої дочки. Начебто нормально спілкувалися і таке. Зять спробував ще кілька разів з мамою поговорити – без результату.
– Новий рік – сімейне свято, але якщо я не маю сім’ї, то піду до чужих людей, – скаржиться тепер сваха.
А я її не розумію. Ми ж її кликали, щоб сім’єю відзначити, всім разом. Я вважаю, що це капризи на порожньому місці капризи.
– Якщо у вас та сім’я в пріоритеті, – оголосила зятю його мама, – то і на мою допомогу з покупкою квартири можете не розраховувати!
Чоловік мій каже, мовляв, і не треба такої допомоги. Самі допоможемо. Не питання. Дочці скажи, хай зятю ні слова про гроші не каже.
І про його маму жодного слова. Робимо вигляд, що все гаразд. Не буде її з нами — і гаразд. Не допоможе з квартирою? А ми й не розраховували.
На тому й вирішили.
Зятя шкода, напевно мама на цьому не заспокоїться. А ми про нову родичку, здається, вже все зрозуміли. Дивно просто, що такі люди бувають!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
