Свати вирішили купити нашим молодятам квартиру, справа хороша начебто. Але вони вибрали варіант, не порадившись з дітьми. Дочці моїй запропонована квартира зовсім не подобається, вона відмовляється туди переїжджати.
Я свасі зателефонувала, кажу, Тамаро Петрівно, може, розгляньте ще якісь варіанти? Нехай молоді самі подивляться собі квартиру. Ну, вона навіть мене слухати не стала! Я, каже, вважаю, що порівнювати нічого, треба брати і не вигадувати, бо нам реально пощастило! А ви, якщо хочете інший варіант, купуйте квартиру своєї дочки самі.
Дочка з зятем цієї весни чекають на появу первістка. До останнього часу молоді жили в орендованій квартирі, але, почувши про поповнення в сімействі, активізувалися свекри. Сваха завжди була впевнена, що дитину потрібно після виписки везти у своє житло, а оскільки такого у молодих поки що немає, вирішила допомогти синові з покупкою.
У них із чоловіком і гроші давно вже були відкладені на це, виявляється. А тут ще пощастило: прямо в їхньому під’їзді, двома поверхами вище, продається чудова двокімнатна квартира.
Квартира у відмінному стані, прямо ось заїжджай та живи, продається через те, що господарі терміново їдуть на постійне проживання в іншу країну, і продається дуже недорого. З усіх боків прекрасний варіант, вважає свекруха. Вони зі свекром у захваті, вже й угоду призначили після свят. Квартиру Тамара Петрівна купує, до речі, поки що на себе, за кілька років планує подарувати синові.
Син теж радий: батьки будуть поруч, будь-якої миті зможуть прийти, допомогти з онуком. Пізніше і з дитсадка забрати зможуть малюка, і зі школи. Та й взагалі, поряд жити – це ж чудово! Проблема лише в тому, що дочка від такого тісного сусідства зі свекрухою зовсім не в захваті.
Стосунки у них непогані, сваха моя є досить своєрідною людиною. Взяти хоч ту саму ситуацію з квартирою – інших варіантів та думок щодо житла вона не бачить. Вона вирішила, що жити поряд, в одному під’їзді, всім буде краще, і точка. І навіть видимість того, що враховує та розглядає думку невістки, не створює.
Проблема лише в тому, що ми з чоловіком в цю квартиру зовсім не вкладаємося, ми люди небагаті, квартири просто так купувати не можемо. Ну, лежить на рахунку у нас кілька десятків тисяч гривень, але це сума, в порівнянні з вартістю квартири. У молодих теж грошей не густо! Вони намагалися збирати на початковий внесок по іпотеці, насилу щось там відклали… А тепер на горизонті виникла ця двійка, і зять радий , на все згоден. В одному під’їзді так в одному, подумаєш!
Зять так і сказав доньці, що їм вдячними треба бути, батькам дякую сказати, мати з батьком роблять їм просто королівський подарунок! Стільки років вони жили в оренді, переплатили купу грошей ні за що. Зате тепер, з дитиною, житимуть у своєму, це ж чудово! Та й квартира хороша, чого там. Чиста, світла, у чудовому районі, що ще треба.
Може воно і так, тепер лишень залишилося переконати доньку не влаштовувати сцени, а з вдячністю прийняти щедрий подарунок.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
