Коли ми одружилися, моя дружина стала змінюватися на очах. Ользі постійно все не подобалося. Я маю спокійний характер, завжди готовий зробити все для своїх рідних людей. Дружина це все зрозуміла і вважала, що тепер все маю робити для неї.

Я старався завжди для сім’ї, але Ользі все не так. За що не візьмуся, все їй не подобається. Я часто допомагав дружині на кухні, готував сніданки і вечері, але вона постійно робила мені зауваження, що я залишаю немитим посуд, хоча могла помити сама, поки я готую їжу. Загалом, виходило так, що чим більше я старався – тим менше звертали увагу на мої старання і тим більше було скарг на те. що я зробив щось не так. Навіть, коли у нас з’явилася маленька донечка, дружина зовсім не змінилася.

Ми пожили разом ще 2 роки і я вирішив розлучитися з Ольгою, адже це не та людина, з якою я буду щасливим, я не розумів, коли вона стала такою.

Та, як тільки я пішов, до мене стали дзвонити родичі Ольги, просити, щоб я повернувся, адже маленька дитина, щоб пошкодував їх. І Ольга стала просити, щоб все було, як раніше, казала, що змінилася і цінує мене, як ніколи раніше. Лише рідний брат Ольги знав, яка в нього сестра і просив мене добре подумати, перш ніж повертатися до звичного життя.

Та я вирішив повернутися, думав все зміниться на краще. Але ж ні – краще не стало, лише навпаки. Ольга взагалі вважала, що я маю дякувати їй, що вона пробачила мені те, що я просто ось так пішов від них. Щоразу згадувала мені про це, як тільки була нагода. І вийшло, що нічого в нашому житті не змінилося на краще, я зрозумів, що не є щасливим в себе вдома.

Я таки пішов і зробив лише один висновок: ніколи не варто повертатися до колишніх, на краще нічого ніколи не зміниться.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.