Я з дітьми поїхала на день народження до свекрухи. Дорога в село видалась дуже вaжкою, та це ще було нічого, в порівнянні з тим, як пpийняла мене свекруха.
Що не кажіть, а невістка для свекрухи рідною дочкою не стане ніколи. Чоловік мій на роботі (поїхав на місяць) і я вирішила з’їздити в гості до свекрухи. Нещодавно ми помирилися, тому на її день народження мені довелося поїхати одній. З собою я взяла обох дітей і поїхала на автобусі.
Заздалегідь домовившись з нею по телефону про те, що нас потрібно буде зустріти і забрати з траси, де зазвичай зупиняється наш автобус, я поїхала.
Яке ж було моє здивування, коли я вийшла і побачила, що нас ніхто не зустрічає! Тобто доведеться добиратися до будинку батьків чоловіка 7 кілометрів пішки по дорозі під мжичку!
Гаразд би я була одна, але ж зі мною були діти! А ще мені відтягувала руку сумка з подарунком всередині, який я везла свекрусі (набір посуду), він був дуже важким.
Ми з дітьми забилися під дах зупинки, я почала набирати номер свекрухи, але у відповідь чула лише довгі гудки.
Вона не брала трубку! Я подзвонила свекру і знову не вдалося додзвонитися.
Чоpтовe село! Мій автобус поїхав, пішки 7 км по неасфальтованій, розмитій дощем дорозі, я не збиралася йти!
Діти все скаржилися, що хочуть в туалет, хочуть їсти, хочуть скоріше в гості до бабусі і не хочуть цей нудний дощ і це нервувало. Дивилися на мене, як на всемогутню свою маму.
Прочекавши близько години, я все-ще сподівалася або на те, що дощ закінчиться, або на те, що повз буде проїжджати якась машина. Але в той день мені не пощастило і не залишалося ніякого іншого виходу, крім як викликати таксі.
В їх селі ніякого таксі звичайно ж немає.
Довелося викликати таксі з сусіднього селища, це за 50 км. від нашого села, тому я заплатила чималу суму.
Тут я вагалася: виїхати мені відразу додому, або приїхати і подивитися в безсоромні очі свекрусі?
Я вибрала друге і ми з дітьми приїхали до батьків мого чоловіка.
Ой, невістонька! – посміхнулася свекруха.
Ну як ви добралися?
Як бачите! На таксі!
Таксі? – з показним подивом, округлила очі свекрушенька але в куточках її очей я помітила погано приховану злорадну усмішку.
Я невдоволено глянула на двір і засмутилася: весь двір був буквально забитий різними машинами – це приїхали гості на свято моєї свекрухи! Тобто машин було багато і при бажанні хтось із них міг-би мене зустріти і забрати з траси, але ж ні!
Я вам дзвонила багато разів, чому ви не брали трубку? – зберігаючи самовладання, питала я.
Свекруха добродушно розвела руками:
Так я телефон в будинку залишила, а сама тут – у літній кухні!
Але ж ви знали що ми приїдемо?
Ти знаєш, я ж така забудькувата стала!
Свекруха навіть не глянула в бік дітей, своїх онуків – вона все ходила, зовсім не звертаючи на нас трьох уваги, в супроводі дочки і її дітей.
Тобто ті внуки їй ближче ніж мої, – звично зазначила про себе я.
Мені ніхто не запропонував і чашки чаю з дороги, всі носилися по своїх справах, накриваючи на стіл і я, не в силах більше все це терпіти, потихеньку викликала те ж саме таксі, яке розвернулося на півдорозі і забрало мене з обома дітьми.
Я поїхала додому, залишивши подарунок для свекрухи там-же, біля порога їх будинку, в який нас так ніхто і не запросив.
Уже ввечері мені кілька разів телефонувала свекруха, але трубку я вже не брала.
