Мене всі мої рідні сьогодні засуджують. Справа в тому, що я не спілкуюся ні з сином, ні з його другою дружиною. А вони ходять по рідних і всім скаржаться, що я першу дружину сина шаную, а другу й знати не хочу.
А мені соромно, якого я сина виховала, і дружина у нього друга – ще той подарунок, вибрав таку, як сам.
Перший раз мій син Василь одружився на жінці з дитиною. У неї синок був. Хороший хлопчик такий, добрий. Василя став татом називати майже відразу, мене – бабусею.
Стали вони жити у Василя, Оленину кімнату в гуртожитку здали, щоб трохи грошей було. Як всі жили, не без проблем, але і до гучних скандалів у них не доходило. Один раз за весь час посварилися, але аж до розлучення, як Оленка думала один час, через мене.
Напросилися якось вони до мене в гості, я вирішила пироги зробити, по часу прикинула, щоб в 6 ранку на тісто не вставати, і запросила їх до 15:00.
Вони приїхали раніше, близько полудня. Одне деко пирогів в духовці було, а друге деко, я лише виробляла. Відправила сина з невісткою телевізор дивитися.
Я готувала, руки в борошні, на кухні спека. Прибігає до мене Іванко, онук мій названий. Йому тоді 3 рочки було. В руці у нього зв’язка ключів була Василя: ключ від квартири, від машини і від офісу.
– Іванку, йди, татові ключики віддай. Втратиш – як тато машину відкриє? Пішки додому підете! – дорікнула я дитині.
Він втік в кімнату.
Я пиріжки дістала, друге деко в духовку поставила, чай налила і пішла в кімнату, гостей пригощатимуть.
Ми наче добре сиділи, чай пили, пироги їли, розмовляли про життя. Вони мені щось цікаве розповідали, а я їм про своє життя розповідала. Іванко все нахвалював:
– Так смачно, бабусю, смачно!
Я їм з собою пирогів зібрала, в фольгу завернула, щоб довше гаряченькими зберегти. Вони вже зібралися, як Василь почав ключі шукати.
– Іванко їх бабусі ніс, – сказала йому Оленка. – Я чула, як вона йому говорила, що ми додому пішки підемо, якщо він їй ключі не віддасть.
Василь дивився на мене, я на Олену. А Іванко жував пиріг.
– Василю, я йому сказала, щоб він ключі тобі відніс.
Олена стала розпитувати сина, куди він подів зв’язку. Розмовляв на той час Іванко поганенько, ще зовсім маленький був, якщо реченнями, то коротенькими. Нічого путнього добитися у нього не вийшло і ми взялися за пошуки.
Куди в двокімнатній квартирі 3-річна дитина може закинути в’язку ключів? Куди завгодно! Перерите було все: шафи в межах досяжності, тумбочки, комоди. Відсували ліжка, крісла та дивани. Під столами, за шторами, серед взуття – шукали всюди. Поки Василь не дістав свої ключі з кишені куртки дружини.
– Звідки вони там! – відразу почала Олена. – Іванко б до кишені не дотягнувся. Може, Ви підкинули? – прямо запитала вона у мене.
Коли перший ступор пройшов, я запитала:
– І навіщо воно мені треба?
В Олени була ціла якась незрозуміла історія:
– Може, Ви не раді, що Василь одружився зі мною, не хочете мати у себе невістку з дитям. Ось і вирішили мене підставити, щоб клином мене взяти. Не вийде! Ми з Василем кохаємо один одного!
– Мамо, ми підемо, – сухо повідомив мені Василь і вони пішли.
Мене трясло від несправедливих звинувачень. Я до цих ключам навіть не торкалася!
Закінчилося все плачевно: Василь подзвонив і сказав, що Олена з дитиною від нього з’їхали, а сам він буде подавати заяву на розлучення:
– Я не можу жити з жінкою, здатної тебе оббрехати! – підсумував він.
Я переживала, не хотілося вірити, що Олена на таке здатна. У нас були цілком хороші відносини. Бувало, що Іванко проводив у мене все вихідні, а потім не хотів додому їхати з батьками.
Подарунки на свята, гостинці. В життя Василя і Олени не лізла, в гості тільки у свята і то, на запрошення. І не нав’язувалася я їм ніколи, але у мене ця історія з ключами геть з голови не виходила. Ну ніяк!
Правду я дізналася випадково. Знаєте, як у фільмах – почула розмову в автобусі. Дівчина, що сидить позаду мене, раділа на весь автобус і ділилася радістю з співрозмовником по телефону:
– Мій вже розлучається, уявляєш! Ага, одружимося, як тільки – так відразу. Ні, про мене не розповів. Він підставив свою дружину, уявляєш, дуже підло підставив. Під благородним приводом. Там довга історія. Коротше, він її зі своєю мамою намагався посварити, а потім задню дав, типу, не буду жити з жінкою, здатною оббрехати мою маму. Ага. Знайомити поки не хоче, каже, час має після розлучення пройти. Гаразд, Світлвно, я тобі потім подзвоню. Мені Василь по другій лінії дзвонить!
Я затримала подих – занадто багато збігів. І тоді я все зрозуміла, де правда захована.
Пів року минуло з розлучення Олени і Василя. Привів син нову невістку знайомитися. Голос – той же. І стало мені все ясно. Вся підлість, в яку я вірити не хотіла, як на долоні.
Вигнала зі свого будинку відразу обох. Негідник негідника бачить здалеку, не дивно, що вони зійшлися, ще й за Оленкиною спиною каверзи крутили. Боягуз Василь! Навіть піти по-чоловічому не зміг, а якось геть підло все підлаштував, ще й мене вплутав у цю ганебну історію.
Проплакала я тоді всю ніч, а потім поїхала до Олени, всю правду розповідати.
Чай попили, посумували разом з колишньою невісткою. Іванко за мною скучив, не відходив ні на крок. Телефонувати почали, розмовляти, як раніше. У гості один до одного їздити.
Я Оленці з онуком допомагаю. Вона його до мене на день-два відправляє. Як дочка рідна мені стала, чесне слово, наче рідна донечка. Тільки до мене переїжджати не хоче зі своєї кімнати в гуртожитку, як не вмовляю її.
А син з його змією вид роблять ображений, мовляв, немає у мене причин другу невістку ненавидіти. Злюкою старою мене за спиною називають. Нехай буду злюкою, але не хочу, щоб про це всі родичі дізналися, соромно за сина, і відчуваю вину свою, що таким його виховала.
У кожного своя правда. Не хочу їх знати. Розчарувалася дуже.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
