Я навіть не мріяла, що колись мій Петро до мене повернеться, бо пішов він з сім’ї благородно – на поклик кохання, а нам з сином залишив все.
Одружилися ми з Петром молодими, нам було всього 20 років, між нами було справжнє почуття, і як не переконували нас батьки з обох сторін зачекати – ми нікого не слухали.
В Петра була однокімнатна квартира від бабусі, ми в ній і стали жити. Там у нас син народився.
Ми обоє багато працювали, але основні гроші приносив додому чоловік.
З часом у нас з’явився гарний будинок за містом. Я почувалася щасливою дружиною.
І тут, як грім серед ясного неба, мій чоловік мені заявив, що йде від мене.
Виявляється, у нього в 45 років з’явилося нове справжнє кохання.
Петро не став довго думати – життя у нього одне, і треба його прожити так, як хочеш. Тому, зібрав мій чоловік свої речі, і пішов жити до своєї нової пасії.
Перед тим у нього відбулася чоловіча розмова по душах з сином, і той батька зрозумів і підтримав в тому, що треба йти за покликом серця.
Нам з сином Петро будинок залишив, і все, що в ньому. І на тому спасибі.
Звичайно, що я була дуже засмучена, адже я просто не знала, що мені робити? Я все життя намагалася догодити чоловікові – у нас вдома завжди було дуже чисто, я прала, прасувала, складала чоловікові речі, щоб він завжди добре виглядав.
Готувала я йому і сніданок, і обід, і вечерю, все на столі свіженьке вже його чекало. Чоловік найбільше любив деруни, то для мене ніякої проблеми не було – стати до плити і швиденько йому насмажити.
Та всіх моїх зусиль виявилося замало – Петро цього не оцінив, і з легкістю пішов з сім’ї.
Минув рік, я вже нічого доброго і не чекала, просто змирилася і жила собі. Аж тут на моєму подвір’ї з’явився колишній чоловік.
– Не можу я без тебе, не добре мені там, – сказав з порогу. – І деруни вона смажити зовсім не вміє.
– То ти через деруни повернувся? – питаю.
– Та ні, – опустив винувато очі Петро. – Просто зрозумів, що нікого кращого за тебе немає.
Я трохи подумала, повагалася, але таки прийняла чоловіка назад. І дерунів йому смачнезних напекла.
Петро їх так їв, наче вперше у житті, не міг надякуватися.
Щось мені підказує, що чоловік саме через них і повернувся. Та яке зараз це має значення? Головне, що ми знову разом.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.