Дітей у мене троє, і всі вже давно дорослі, мають власні сім’ї. Моя думка така – за дорослих дітей я вже не відповідаю, нехай самі про себе думають.
На заробітки я поїхала ще 23 роки тому, коли мій молодший син якраз школу закінчив, а дві старші доньки вже навіть заміж вийшли, то ж я собі подумала, що вдома мене вже більше нічого не тримає, і поїхала в Італію.
З чоловіком я теж давно розлучена, він сам пішов від нас, залишивши мене з маленькими дітьми саму. І мені довелося дуже багато всього пережити, поки я дітей до пуття довела.
Тому Італія видавалася мені відпочинком – сидиш собі весь день біля якоїсь літньої італійки чи італійця, а тобі за це щомісяця 1000 євро дають. Я про таке навіть і не мріяла, бо таких грошей зроду не бачила.
Дітям моїм теж гроші були дуже потрібні, то ж вони з радістю приймали від мене щомісяця 300 євро (так я ділила на них трьох свою тисячу).
Так тривало багато років, а потім я зрозуміла, що я на заробітках вже доволі довго, а для себе абсолютно нічого не відклала. І у випадку чого, я навіть не маю як і з чим повертатися додому.
І тоді я стала складати гроші для себе, подумала, що за 4-5 років я зможу зібрати собі на квартиру.
Діти відразу це помітили, і стали помітно нервувати. Телефонували мені, і прямо казали, що їм гроші потрібні, то на одне, то на інше.
Коли вони зрозуміли, що грошовий потік закінчився, вони на мене образилися, і перестали зі мною спілкуватися зовсім.
А мені це було на руку, я стала собі збирати гроші. За 10 років у мене вийшла кругленька сума, вистачило на чудовий будинок за містом.
Я дітям про це телефоном повідомила, що хочу житло придбати. І доньки, і син відразу зраділи, бо кожен відразу собі подумав, що то для нього будинок.
Та коли я повідомила, що житло це я для себе придбала, вони мені сказали, що я не мама, бо справжня мама так би ніколи не вчинила, мовляв, навіщо мені одній такі хороми?
Тепер я розумію, що купивши собі цей будинок, я сама зробила дітей своїми ворогами.
Не знаю, чи правильно все це? Але, по-суті, що я зробила не так? Я ж просто подбала про себе, адже я сама заробила ці гроші.
Як тепер бути? Чи вартий будинок розриву стосунків з дітьми?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього
- Все сталося, коли ми вже додому збиралися. У свекрухи на дачі ростуть помідори, гарні такі, сортові. Бачу, мама чоловіка набрала в пакет найкращих помідор Тетяні, а нам з чоловіком хотіла віддати те, що лишилося. Я коли глянула у свій пакет, то сказала, що не візьму його. Краще вже нічого не давати, ніж давати таке – майже всі помідори у моєму пакеті були потріскані і напівгнилі. Їх викинути треба було, а не нам давати. Ми пішли, так нічого і не взявши. Свекруха образилася, а чоловік вже який день на мене злий, що я батькам свято зіпсувала