Моя колишня хороша подруга, з якою я колись навчалася в університеті разом, рік тому стала мамою донечки.
Ми дуже багато часу з нею не бачилися, в декілька місяців тому зустрілися і я засмутилася я, коли вона стала розповідати мені про своє життя.
З Ніною ми познайомилися, коли навчалися в університеті.
Вона була дуже доброю, розумною і красивою дівчиною, з якою усі хотіли дружити і на яку заглядалися усі.
Ми з нею добре спілкувалися, а згодом подружилися, навіть в гості їздили одна до одної додому, чимало часу проводили разом, у нас були однакові погляди на життя.
Та коли закінчили навчання, якось так склалося, що швидко я вийшла заміж, у мене були інші інтереси, справи сімейні і, звісно, ми стали менше спілкуватися між собою.
А потім й зовсім не бачилися і не говорили довго, у кожного своє життя, так і нас воно розділило і кожна пішла своєю стежкою.
А місяць тому ми з Ніною, зовсім несподівано, зустрілися, я аж здивувалася: вона так постаріла, що й не впізнати її, сумна, в очах немає радості, як було колись.
Мені й питати не потрібно було, як у неї справи, адже видно було добре, що життя у неї не таке вже й просте, як я думала.
Мирослава розповіла мені, що після народження доньки, від неї відвернулася вся її родина і навіть чоловік, наче всі змовилися між собою.
Подруга зараз залишилася просто сама і все робить одна, ледве справляється з усім.
Звісно, що з народженням донечки, як в молодої мами, зменшилася в рази кількість вільного часу.
Ніна весь свій час намагається присвятити своїй дитині, адже це зрозуміло, що дитина потребує багато уваги, тому на прибирання і готування у неї дуже мало залишається часу.
Часто буває так, що в дома у неї немає що їсти, вона не встигає приготувати, бо весь час йде на дитину, вона навіть на себе часу не має.
Чоловік подрузі з дитиною і хатніми справами не допомагав нічим і ніколи, адже вважає, що це обов’язок дружини, чоловік має працювати лише і все, а вдома він заслуговує лише на відпочинок.
Все частіше, через те, що він скаржився, що безлад вдома і їсти немає що, чоловік залишався ночувати у своїх матері і батька, мовляв вдома немає вічно що їсти, а мала дитина не дає спати.
Свекруха теж перестала приходити до них додому, бодай щось допомогти, каже, що її сину вийшла недобра дружина.
Так, свекруха також перестала її провідувати.
До того любила забігати на чай.
А тепер забула навіть дорогу до її квартири.
Оправдовується тим, що не може нічого важкого піднімати, адже занедужала, але Ніна і не просила її про це, можна просто посиліти поколисати дитинку, поки вона щось інше зробить.
А найприкрішим для подруги стало те, що від неї відвернулася, зовсім несподівано, її рідна мама.
Вона каже, що занадто молода, щоб весь час сидіти в няньках, доньку вона виростила, тепер і для себе хоче пожити.
Я співчувала дуже Ніні.
Мені хотілося, хоч якось допомогти свіїй давній подрузі.
Тому я приїжджала до неї майже щодня після роботи і гуляла з дитиною, часом ми робили це вдвох.
Як сказала подружка, вона не стільки втомлюється від роботи, як від самотності і від того, що їй навіть ні з ким поговорити про своє непросте життя.
Ніні хочеться час від часу просто з кимось поговорити, щиро все розповісти, що в неї на душі, чи мовчки разом попити каву.
Тому я вирішила, що допомагатиму їй іноді, скільки зможу, щоб хоч якось полегшити її життя.
А далі, думаю, може, в неї життя налагодиться.
Я старалася часто приходити до неї, звала її до себе в гості, могла з дитиною посидіти, щоб вона в перукарню могла сходити спокійно, або в поліклініку.
Та останнім часом це не подобається моєму чоловікові, Дмитро зовсім на розуміє, чому я маю щось робити для чужої людини і просить, щоб я краще проводила цей час зі своєю сім’єю, а не ходила до подруги.
Тепер я не знаю, як сказати про це Ніні, їй буде непросто зрозуміти, чому і я відвернулася від неї.
Ну як мені тут вчинити правильно?
Фото ілюстративне.