В мене зараз непростий період, коли доводиться вибирати між особистим щастям і власною дитиною. Знаю, що як мама мала б зробити вибір на користь дочки, але не все так просто.
Мені 38 років, і вже 6 років я одружена з німцем. Весь цей час я жила з ним в невеликому містечку неподалік від Берліну.
В Німеччину я поїхала в 30 років, тоді якраз у мене настали важкі часи – я розлучилася з чоловіком, процес розлучення був важким, тому найкращим варіантом для мене було поїхати за кордон.
Спочатку я знайшла роботу бебісітера, я доглядала дітей в одній німецькій сім’ї. Там я і познайомилася з Алексом, він був братом моєї роботодавиці.
На мене він відразу звернув увагу, і це помітили всі навколо. Алекс зачастив в гості до своєї сестри, відколи мене вперше побачив.
Він був старшим за мене на 15 років, хоча виглядав молодшим за свій вік. Працював лікарем, ніколи не був одруженим.
Всі навколо вважали, що він не збирається заводити сім’ю, тому були дещо ошелешені, коли він запропонував мені не просто переїхати до нього, а стати його законною дружиною.
Я вагалася, тому що ніколи не думала про те, щоб ще раз виходити заміж, але Алекс був доволі наполегливим, і я погодилася.
Єдиним, що мене дуже насторожувало в моєму чоловікові було те, що він не хотів мати дітей.
Про мою дочку, яка залишилася з мамою в Україні, він знав, але оскільки вона не жила з нами, то проблеми він не бачив.
Весь цей час я дбала про дочку, висилала своїй мамі гроші, щоб вона могла купувати дитині все, що потрібно.
Чоловік був проти того, щоб я давала дочці забагато, наприклад, він не хотів, щоб я купила їй iPhone, вважав, що це занадто дорогий подарунок для підлітка.
Я купила, але довелося йому нічого про це не говорити, щоб не було зайвих непорозумінь.
В принципі, чоловік у мене хороший, добрий, але трохи жадібний, що стосується грошей, то він звик рахувати все до останнього євро.
Я з цим змирилася, навчилася так жити, тому у нас все було добре, але лише до тих пір, поки до мене не приїхала дочка.
В березні минулого року я наполягла на тому, щоб моя 15-річна донька переїхала до мене в Німеччину, бо відверто боялася за її безпеку.
Дочка їхати не хотіла, бо вдома в неї друзі, школа, але я переконала її, що це ненадовго.
Алекс спочатку погодився прийняти Іринку у нас. Вона тут пішла в школу, все було добре.
А потім настрій чоловіка змінився, він постійно шукав причин, щоб сказати, що щось не так.
Основна його претензія була в тому, що моя дочка невихована і неслухняна, хоча я б так не сказала. Вона просто підліток, і характер у неї зараз лише формується, настрій змінюється по кілька разів на день.
Так ми живемо вже майже рік, стосунки з Алексом у нас настільки погіршилися, що все доходить до розлучення.
Він наполягає на тому, щоб Іринка поверталася в Україну. А я проти. І дочці нарешті тут сподобалося, вона знайшла нових друзів, бачить тут перспективи для навчання.
Що мені робити? Як правильно вирішити цю ситуацію?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
