fbpx

Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла

Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила.

Виглядаю я непогано, люди кажуть, що я симпатична, але в особистому житті мені дуже не щастило.

Я працювала, мала друзів, жила з батьками, і сподівалася на Бога, тому що дуже хотіла мати сім’ю.

Ярослав з’явився в моєму житті тоді, коли я вже перестала чекати, познайомилися ми з ним випадково, він у справах прийшов до мене на роботу.

Зустрічалися ми всього пів року, Ярослав теж хотів сім’ю, він був на два роки старшим за мене, тому ми вирішили не витрачати намарно час, і одружилися.

Виникло питання, де нам жити? Чоловік запропонував йти до його мами, яка в квартирі жила одна.

Мені цей варіант не дуже подобався, але я вирішила, що з перших днів перечити чоловіку – не зовсім гарна ідея, тому я погодилася.

Через кілька тижнів після нашого одруження, я дізнаюся, що у мого чоловіка є син-підліток.

З’ясувалося, що з мамою дитини вони не були одружені, але сина Ярослав признав і постійно йому допомагає.

Це мене дуже засмутило, і не так сам факт, що є ця дитина, а те, що чоловік за сім місяців поки ми разом, не знайшов нагоди, щоб мені про це розповісти.

З мамою чоловіка стосунки не складалися, хоча я і робила все можливе, що від мене залежало.

Ми жили в одній квартирі, але в різних кімнатах, зустрічалися лише на кухні ввечері.

При будь-якій навіть незначній суперечці, мій чоловік ставав на сторону матері, що мене дуже ображало, адже я – його законна дружина.

Я пропонувала брати квартиру в кредит, але Ярослав не погодився, сказав, навіщо витрачати гроші, якщо є де жити, а він єдиний син.

Потім ще була історія із спадщиною, яка теж мені показала, що на мою думку чоловік не дуже то і зважає.

У мого чоловіка була ще 87-річна бабуся, яка жила одна у власному будинку на околиці міста.

Будинок знаходиться в непоганому стані, але потребує ремонту.

Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що її будинок записали на сина мого чоловіка. більше того, так вирішили мій чоловік разом з своєю мамою, а мене навіть до відома не поставили.

Я навіть не знала, що казати – ми вже почали робити ремонт в цьому будинку, я вклала туди свої кошти, і немалу суму.

Ні чоловік, ні свекруха не бачили в цьому проблеми.

– Ви собі живіть, – каже свекруха, – господарюйте. – А у внука буде забезпечене майбутнє.

А я так не хочу. Виходить, що я буду вкладати гроші в чуже майно.

Чоловік сказав, що буде подавати на розлучення, якщо я не буду підтримувати його рішень.

Я не знаю, що мені робити, я не хочу розлучення, але все, що відбувається в нашій сім’ї, мені дуже не подобається.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page