fbpx

Я вийшла на пенсію, і сподівалася, що син буде мені допомагати, адже гроші у нього є. Та коли я натякнула про те, що мені допомога потрібна, невістка сказала, щоб я за кордон на заробітки їхала, а син порадив мені роботу ще одну шукати

Я так мріяла про пенсію, бо хотіла нарешті відпочити, але коли я звільнилася з роботи, то зрозуміла, що не все так просто, як я собі думала.

Мені 59 років, я могла ще працювати. Робота у мене була на заводі, я там працювала останні 20 років, але втомилася дуже, та й здоров’я стало підводити.

І тому я подумала, що хотілося б трохи пожити в своє задоволення, відпочити, квіти на дачі вирощувати.

Колеги з роботи мене просили залишитися:

“Ну навіщо тобі вдома сидіти? Де ти ще знайдеш таке місце? І хіба грошей вистачатиме?”.

Але я дуже хотіла піти з роботи. За гроші я чомусь не переживала, думала, що інші пенсіонери якось виживають на пенсію, і я зможу.

Припускала, що мені багато не треба. Планувала заощаджувати. Та й на сина я сподівалася, думала, що він мене без хліба не залишить.

Та коли я вийшла на пенсію, то зрозуміла, що я помилялася. Пенсії моєї взагалі ні на що не вистачає, а син робить вигляд, що його це не стосується.

Пів року я пробувала прожити на одну тільки пенсію, задумалася. Адже і треба купити, і це. Болячок багато, ліки дорогі. Зуби треба лікувати – про похід до стоматолога я взагалі мовчу.

Ось до сестри скоро їхати на ювілей, купувати подарунок, та й на дорогу потрібні гроші. Побутова техніка час від часу виходить з ладу, потрібно або ремонтувати, або нову купувати. А все це гроші коштує, і звідки їх взяти… Що там у мене тої пенсії?

Одним словом, зараз у мене настали скрутні часи. Я ніколи не жила багато, але і не голодувала. Останні роки я жила сама, працювала, і грошей мені на все вистачало.

У мене один син, він давно одружений, живе окремо. Юрій доволі таки непогано заробляє, має своє житло, машину. Невістка собі ні в чому не відмовляє, ходить по салонах краси, купує дорогі речі.

Я сподівалася, що якщо у сина справи йдуть настільки добре, то він і про рідну матір не забуде. Нічого б не сталося, якби він мені купував продукти, оплачував комуналку чи підкидав би щомісяця 3-4 тисячі гривень. Для нього це мізер, але Юрій не вважає за потрібне мені допомагати.

Я пробувала натякати, що сестра просить приїхати, а для цього подарунок потрібен, проїзд дорогий, а тут ще й пральна машина зламалася – нову доведеться купувати. Та й взагалі доводиться собі багато в чому відмовляти.

Син промовчав, а невістка мені запропонувала їхати за кордон на заробітки, мовляв, років 10 я спокійно ще зможу працювати.

Мене її пропозиція і обурила, і образила. Я відповіла, що не маю здоров’я, щоб за кордоном гарувати.

А син, замість того, щоб мене підтримати, став на сторону своєї дружини:

– Не хочеш їхати за кордон, тоді йди нянею до моєї колеги, у неї дитина 5 років, вона якраз шукає робітницю по догляду за дівчинкою.

Я і сину відповіла, що не для того йшла з роботи, щоб зараз знову зранку вставати і до вечора працювати.

На сина свого я теж образилася. Я йому все життя присвятила, а він пропонує мені на пенсії і надалі працювати.

Син з невісткою вважають, що вони нічого поганого не сказали. А мені чомусь дуже образливо.

То хто з нас правий?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page