Я так мріяла про пенсію, бо хотіла нарешті відпочити, але коли я звільнилася з роботи, то зрозуміла, що не все так просто, як я собі думала.
Мені 59 років, я могла ще працювати. Робота у мене була на заводі, я там працювала останні 20 років, але втомилася дуже, та й здоров’я стало підводити.
І тому я подумала, що хотілося б трохи пожити в своє задоволення, відпочити, квіти на дачі вирощувати.
Колеги з роботи мене просили залишитися:
“Ну навіщо тобі вдома сидіти? Де ти ще знайдеш таке місце? І хіба грошей вистачатиме?”.
Але я дуже хотіла піти з роботи. За гроші я чомусь не переживала, думала, що інші пенсіонери якось виживають на пенсію, і я зможу.
Припускала, що мені багато не треба. Планувала заощаджувати. Та й на сина я сподівалася, думала, що він мене без хліба не залишить.
Та коли я вийшла на пенсію, то зрозуміла, що я помилялася. Пенсії моєї взагалі ні на що не вистачає, а син робить вигляд, що його це не стосується.
Пів року я пробувала прожити на одну тільки пенсію, задумалася. Адже і треба купити, і це. Болячок багато, ліки дорогі. Зуби треба лікувати – про похід до стоматолога я взагалі мовчу.
Ось до сестри скоро їхати на ювілей, купувати подарунок, та й на дорогу потрібні гроші. Побутова техніка час від часу виходить з ладу, потрібно або ремонтувати, або нову купувати. А все це гроші коштує, і звідки їх взяти… Що там у мене тої пенсії?
Одним словом, зараз у мене настали скрутні часи. Я ніколи не жила багато, але і не голодувала. Останні роки я жила сама, працювала, і грошей мені на все вистачало.
У мене один син, він давно одружений, живе окремо. Юрій доволі таки непогано заробляє, має своє житло, машину. Невістка собі ні в чому не відмовляє, ходить по салонах краси, купує дорогі речі.
Я сподівалася, що якщо у сина справи йдуть настільки добре, то він і про рідну матір не забуде. Нічого б не сталося, якби він мені купував продукти, оплачував комуналку чи підкидав би щомісяця 3-4 тисячі гривень. Для нього це мізер, але Юрій не вважає за потрібне мені допомагати.
Я пробувала натякати, що сестра просить приїхати, а для цього подарунок потрібен, проїзд дорогий, а тут ще й пральна машина зламалася – нову доведеться купувати. Та й взагалі доводиться собі багато в чому відмовляти.
Син промовчав, а невістка мені запропонувала їхати за кордон на заробітки, мовляв, років 10 я спокійно ще зможу працювати.
Мене її пропозиція і обурила, і образила. Я відповіла, що не маю здоров’я, щоб за кордоном гарувати.
А син, замість того, щоб мене підтримати, став на сторону своєї дружини:
– Не хочеш їхати за кордон, тоді йди нянею до моєї колеги, у неї дитина 5 років, вона якраз шукає робітницю по догляду за дівчинкою.
Я і сину відповіла, що не для того йшла з роботи, щоб зараз знову зранку вставати і до вечора працювати.
На сина свого я теж образилася. Я йому все життя присвятила, а він пропонує мені на пенсії і надалі працювати.
Син з невісткою вважають, що вони нічого поганого не сказали. А мені чомусь дуже образливо.
То хто з нас правий?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.