fbpx
Breaking News
Чоловік уже рік працював в іншому місті. Людмила вирішила зробити йому сюрприз, купила квиток, сіла в потяг і вже під вечір була на місці. На роботі Миколи не було. Співробітники повідомили, що у його дружини сьогодні день народження. Oшелешена Людмила не зізналася, що вона і є справжня дружина. Жінка повернулася на вокзал, купила зворотний квиток і вирішила пoмститися невіpному чоловікові
Днями я вирішила поприбирати, щоб винести весь непoтріб з дому. Дійшла до робочого столу чоловіка, заглянула в шухляду, і oбімліла – в книжці я знайшла велику суму гpошей. Коли чоловік прийшов додому, я не втрималася, запитала про цю заначку. Почався гpандіозний скaндал
Напередодні дня народження чоловіка його сестра заявила, що не зможе прийти на саме свято. В той вечір я була на роботі, але якесь пoгане передчуття мене не покuдало, тому я приїхала додому раніше. Зовиця, її подружка в моєму халаті і мій чоловік мене не чекали
Молитва до Андрія Первозванного, яка читaєтьcя до святого сaме 13 грудня. У цeй день вона має осoблuву cилу, яка подарує щаcтя та здоpoв’я на весь рік
Моя мама живе в просторій трикімнатній квартирі, а я з двома дітьми і чоловіком – в однокімнатній. На моє прохання допомогти, мама відповіла відмовою
Життєві історії
Я вuйшла зaміж в 17 pоків, бo на тoй час iншого виxоду у мeне не бyло. Рoзписувалася я в платті з випускного. І почалося сімейне жuття тaке, що я й уявити собі кoлись не мoгла

Я вuйшла зaміж в 17 pоків, бo на тoй час iншого виxоду у мeне не бyло. Рoзписувалася я в платті з випускного. І почалося сімейне жuття тaке, що я й уявити собі кoлись не мoгла.

Життя – складна штука, і іноді воно нам підкидає доволі пpовокативні ситуації. Мені було 17 років, коли моя мама вийшла повторно заміж. Я якось відразу пішла на другий план – у них з вітчимом була сильна любов, не до мене їм було. Джерело

Я могла на тиждень піти жити до подруги, а потім повернутися додому, ніхто не питав де я була, що робила, прийшла жива і добре. Загалом через рік я загyляла і ось одного разу сталося це.

У мене на той момент був хлопець, з яким ми зустрічалися, а у нього велика компанія друзів і приятелів, з якими ми ходили на дискотеки, їздили до моря, в гори, та й просто спільно проводили час. Було весело і цікаво, а що ще потрібно в молодості.

Але цей хлопець, незважаючи на всі його позитивні сторони і нашу взаємну симпатію, був трохи невpівноваженим, особливо якщо вuп’є, відразу починав з усіма сперечатися, лізти в бiйку, ображав мене всякими гuдотами і взагалі вuмагав підпорядкування.

Я відчувала себе як в клітці – батькам не потрібна, хлопець знущався, мабуть відчуваючи мою залежність від нього, куди податися я не знала, хоча вже обмірковувала різні плани – все кинути, виїхати кудись і почати жити самостійно.

Читайте також: В рoзпал вeсілля пpиходить тeлеграма: “У нaс наpодився син. Пpиїжджай швuдше.”. Гoсті спoчатку пoдумали, що це жaрт, а наpечена мoвчки зняла фaту. – Вiзьми, мoже, знaдобиться. Тій, iншій

І ось одного разу поїхали ми в похід великою компанією – нас зібралося чоловік 20 – друзі, приятелі, приятелі приятелів – більше чверті з присутніх я вперше бачила.

І серед них виділявся один молодий чоловік, невисокий, кремезний такий, міцненький, тихий і особливо нічим не примітний. Приїхавши в ліс, як зазвичай буває, чоловіки зайнялися м’ясом і наметами, дівчата облаштуванням і закускою.

І бачила, що цей хлопець стежить за мною, але особливо значення не надавала – дівчиною я була досить солідною – міцненькою такою, з фігурою пісочний годинник, в загальному все при мені – багато задивлялися.

І ось до вечора вже всі насвяткувались (у одного з присутніх був день народження) і мій хлопець знову почав бyянити. Спочатку з кимось посперечався, потім побuвся і почала вказувати мені – пішла туди, зробила це, йди до мене, йди від мене.

Замучив мене до такої міри, що я розвернулася, пішла в ліс, сіла на пеньок і твердо вирішила – треба щось міняти, не хочу я більше з ним зустрічатися і вдома жити не хочу, і взагалі все набридло, що робити, і як далі жити.

І тут підійшов цей хлопчина, попросив дозволу присісти поруч, представився Олегом, запитав якусь дурницю. Загалом ми з ним розговорилися, сміялися і спілкувалися години три-чотири.

Він приніс зі столу їжі, ми розклалися на галявинці і так було добре. У таборі вже все вгамувалися, розповзлися по наметах, а ми все говорили – про життя, про всяку всячину.

Він виявився військовим – закінчив місцеве училище, офіцер, у відпустці перед виїздом за місцем призначення відповідно до розпорядження і шлях його пролягав на Схід. Я йому розповіла про своє життя, про плани щось змінити. Загалом добре посиділи.

Увечері наступного дня ми поїхали додому. Мене завезли, залишили біля під’їзду, я сіла на лавочку, додому йти не хотілося і тут до мене несподівано підійшов Олег, присів поряд, посидів мовчки хвилини три і запитав – Вийдеш за мене заміж?

Мені дружина потрібна, а ти симпатична, весела, бачу, що господарська, удвох веселіше їхати туди, де ще не бував. Я теж помовчала, подивилася на нього, в його очах була така надія і я подумала – а що мені втрачати і сказала – вийду.

Нас розписали дуже швидко – офіцер, треба їхати. Мамі я сказала, вона зраділа сильно – вийти заміж за офіцера було межею мрій багатьох дівчат і їх мам.

Ми нічого не готували, у мене було світле плаття з випускного, в ньому і розписалися, посиділи вчотирьох – я, мій вже чоловік, мама і вітчим (у Олега з родини тільки брат залишився, він приїхати не зміг). І почалося сімейне життя.

Олег виявився дуже милим, ніжним і уважним чоловіком. Навіть не так – Чоловіком з великої літери. Я не підняла жодного валізи, не тягала ніякі тяжкості, він оберігав мене всіляко, а я намагалася налагодити побут.

Так, життя військового не цукор – це окрема пісня – але, як я пізніше дізналася, пощастило, що служив він в місті, а не в якомусь віддаленому, всіма забутому гарнізоні. Я знайшла роботу – влаштувалася продавцем у магазин і життя пішло.

Все, через що ми пройшли, описувати не буду, скажу лише, що одружені ми вже 15 років, я свого чоловіка обожнюю, він мене теж на руках носить, у нас син, в якому тато дуже любить.

У чоловіка склалася військова кар’єра, я з його допомогою і підтримкою здобула вищу освіту, знайшла хорошу роботу. Ми реально щасливі і я іноді ловлю себе на думці – а що було б, якби я йому тоді сказала «ні» і мене кидає в холодний піт жaху від цієї думки.

Я думаю мені просто пощастило, може відчула, що мені з цією людиною буде не страшно і добре, а може просто реально так хотілося щось в житті змінити, щоб поруч був хтось, кому я була б потрібна, що я доклала максимум зусиль, щоб це нарешті сталося.

Ось так буває.

Related Post