А я ж ще подругу свою Ніну критикувала. Кажу, не можна жити так, як ти – від зарплати до зарплати постійно сидиш, витрачати все до останньої копійки. Ще й завжди себе зі своїм чоловіком в приклад їй ставила, розповідала, що ми економимо, відкладаємо гроші для своїх дітей на майбутнє, їм на життя, щоб в майбутньому їм легше було. І ми з чоловіком моїм завжди спокійні, бо знаємо, що у нас, в разі чого, є відкладені гроші.
А, як згодом виявляється, нічого у нас немає. Ні-чо-го! І все через мого чоловіка.
У нас з Андрієм є двоє дітей одинадцяти та семи років. З моменту народження старшої дочки я не працювала зовсім. Займалася постійно лише з дітьми, експериментувала на кухні, пробувала себе в різних хобі. То в’язати іграшки почне, то пекти торти, то фотографувати.
Фінансової необхідності особливої виходити на роботу у мене зараз зовсім немає: Андрій в останні кілька років відмінно заробляє. Грошей нашій сім’ї вистачає не тільки на найнеобхідніше, але й на все інше, щоб жити радісно та щасливо.
Втім, «зайве» я намагалася не витрачати – домовилася з Андрієм, що певну суму будемо щомісяця відкладати на депозит. Це теж у мене своєрідне хобі – ощадливе ведення господарства. Всякі там знижки, купони, акції, хитрості біля плити, я завжди вмію з мінімуму продуктів приготувати першу страву, другу і третю. Загалом, економлю, де тільки можливо це.
Гроші завжди знадобляться в сім’ї, а особливо, де є діти малі.
Гроші наші завжди лежали на рахунку у мого чоловіка. Я була впевнена, що там вже повинна бути досить таки велика сума.
Тому, коли всі сиділи в дома і в країні була непроста ситуація, я була спокійна хоча б в тому, що ми не будемо без хліба сидіти вдома.
Якось Андрієві своєму кажу – я Ніну, подругу свою бачила, ми дружимо з нею вже багато років, просто останні роки рідко бачимося, адже вони з чоловіком далеко від нас живуть. Так ось, на ній обличчя немає. Вони з чоловіком завжди жили на широку ногу, не економили. Подорожували, гаджети змінювали постійно, машина у них нова кожні пару років.
Ніна ще сперечалася зі мною, сміялася, що нерозумно копійки рахувати і економити на всьому, коли є можливість жити нормально, а тепер! Її у відпустку за власний рахунок на роботі відправили, чоловік у неї взагалі на межі звільнення, за останні місяці виплатили половину зароблених на роботі грошей і сказали – більше поки не передбачається. Грошей немає, і як далі жити – незрозуміло. Ситуація у них зовсім непроста.
Я щиро була впевнена, що у них, на відміну від сім’ї подруги, все добре. На роботі у Андрія все спокійно – перевели на дистанційну, але всі працюють не більше, ніж раніше. Зарплату платять зараз чоловікові вчасно, і розмов про скорочення не ведуть. Ми поки спокійні щодо цього.
А найголовніше – у нас є гроші, тим паче досить таки немала сума грошей, як на сьогоднішній день. Навіть якщо все раптом закінчиться прямо завтра, тобто чоловік залишиться без роботи, ми на свої накопичення можемо спокійно жити багато місяців. Добре, навик економного ведення господарства я не тільки не втратила, але ще і навчилася багато чому за останні роки.
Загалом, Ніна мало не в сльозах, я чоловікові кажу – добре, що ми не в такому становищі, правда? Вистачило розуму не витрачати гроші ось так нерозумно, а відкладати гарну суму. Кажу, скільки у нас там точно, скажи, щоб знати?
І ось тут почалося щось незрозуміле. Чоловік почав якось викручуватися, щось незрозуміле говорити, не зміг відкрити рахунок – мовляв, бачиш, не виходить, я завтра подивлюся.
Ну я, звичайно, відразу зрозуміла, що тут щось не те, на нього це не схоже. І стала все у нього випитувати. Кажу, інтернет працює нормально, давай відкривай, показуй мені прямо зараз!
Яке ж було здивування і обурення у мене самої, коли я побачила, що грошей у нас рівно на порядок менше, ніж мало б бути.
Я говорю, це якесь непорозуміння, чи що? Де гроші? А виходить Андрій їх постійно брав з рахунку. Ноутбук собі купив, сказав – це робочий, я його потім віддам. Новий човен для риболовлі, я щось і не цікавилася навіть, скільки він коштує, подивилася в інтернеті – дуже здивувалася. Поїздки ці на риболовлю, мабуть, теж добре таки вкоротили наш бюджет.
Останні пару років, виявляється, чоловік мій не так відкладає гроші на рахунок, скільки бере звідти.
Бачити його не можу! Кажу йому – ти хоч розумієш, що ти гроші просто так взяв без дозволу? У сім’ї, у дітей, у їх майбутнього. Але він про це і чути не хоче! Не говори нерозумні речі, мовляв, так, я взяв, але я потім поверну.
До того ж Андрій стоїть на своєму, мовляв на тому, що брав своє, зароблене, а на дітей грошей ніколи не шкодував. Я могла їм купувати все, що хотіла, а якщо не купувала, то це мене треба запитати, чому.
Чоловік каже, що брав гроші свої і я не маю права йому дорікати. Але ж, виходить, що він весь цей час говорив неправду мені, приховував від мене все, а це зрада. мені прикро, що й словами не передати, не можу довіряти йому. Такий важкий час в країні, а в нас грошей, майже не залишилося. Що буде, як Андрій залишиться без роботи? Я всі роки ці на дітях економила, а віна рибалку їздив і все собі купував.
Я навіть в думках думаю про розлучення. Але Андрій – взагалі людина нежадібна, спокійна, сімейна, дітей любить. І сім’ю утримує всі ці роки практично сам, не скаржиться. А я тепер сама хвилююся і ображаюся на Андрія, адже можу залишитися на місці Ніни.
Тепер спокою в нашій сім’ї немає, не вірю чоловікові і все. Що робити, як бути далі?
Фото ілюстративне.
