Я вчyся в дуxовній семiнарії. Всe чaстіше я пoчав пoмічати, що свящeник щoночі залuшає мoнастир, і мені в гoлову пoчали пpиходити pізні дyмки. Кoли дiзнався пpичину, бyв вpажений.
Я ріс в сім’ї, де батьки були віруючим. Мати завжди прищеплювала мені любов до Бога і я виховувався у великій строгості. До своїх шістнадцяти років я точно знав, що хочу бути семінаристом. Джерело
Батьки, звичайно, підтримали мою затію і вже через кілька років я почав навчання в одному монастирі.
Жили ми в гуртожитку по двоє. Мені дістався сусід досить дорослий. Як я зрозумів, він вже був одружений і приїхав сюди вчитися більшого.
На той час, як почалася сесія – я вже з ним розспілкувався і багато чому у нього вчився. Роман мені дуже допомагав і став мені хорошим другом і наставником.
Тоді вже настало літо і ми готувалися до іспитів. Я збирався спати після довгої ночі навчання і зауважив, що Романа в кімнаті немає.
Він поспішно покинув наш буфет після вечері і так і не з’явився. Я почав хвилюватися, адже мій товариш поїхав на своєму мотоциклі, а я цьому виду транспорту 0 не дуже то й довіряв.
Його не було всю ніч і навіть з самого ранку він не з’явився. А потім, вже перед самим початком пари – він раптом увійшов до зали. Я здивовано глянув на нього, а потім заявив, що мало на поїхав писати заяву в пoліцію. Роман лише посміхнувся і промовчав.
Я вирішив було нічого не уточнювати. Раптом сталося або ж до друзів просто їздив. Нам не забороняли виїжджати, просто це я нікуди не їздив, адже жив далеко.
Тривало це не одну ніч поспіль. Після вечері мій знайомий швидко допивав чай, одягався і їхав на своєму мотоциклі в невідомому напрямку, а повертався вже до початку занять. Він був втомленим, але тримався. Вчився під час занять.
А я вирішив, що пора б дізнатися справжню причину того, куди їздить мій друг. За обідом ми завжди сиділи разом і цього разу я так само сів біля нього, прокашлявся і почав.
– Мабуть, гарні у Вас друзі, раз Ви так їздите до них і повертаєтеся абсолютно тверезим і в хорошому настрої.
Спочатку він не зрозумів, що не так, а потім усвідомив, що я говорю це з якоюсь претензією. І тоді з посмішкою пояснив:
– Вибач, друже мій хороший. Розумію я твої тpивоги. Їздив я до дружини своєї з дітьми. Молодший сильно заxворів і дружина повинна була сама доглядати його. Не зміг залишити їх. Я до них о восьмій вечора їхав і вже до одинадцяти був удома, а тому вставав до п’ятої. Що тут такого – всього три години їзди.
Ну і ось, часом найважливіші речі тобі можуть розповісти не на самому занятті в семінарії, а у вільний від нього час.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
