Я у своїх батьків пізня дитина. Народилася я у другому шлюбі матері, коли їй було 42 роки. То ж тепер їй 70, а мені 28.
Маму свою я дуже люблю, але виходить так, що заради неї я маю перекреслити своє майбутнє.
Батька мого не стало ще 5 років тому. Він залишив мамі дуже гарну двокімнатну квартиру.
Та й пенсія у мами є непогана, на життя мало б вистачити.
Проте, мама хоче, щоб я була біля неї. Каже, що не про таку старість вона мріяла, коли мене народжувала.
Так, батьки дали мені все найкраще з того, що могли дати.
Я вчилася в престижному столичному університеті (батьки оплатили мені навчання).
А після його закінчення тато настояв на тому, щоб я в Німеччину їхала, і там продовжила своє навчання.
Я так і зробила. Але згодом мені тут запропонували дуже добру роботу, і я вирішила, що залишуся.
Все було добре, але відколи батька не стало, мама дуже приупала з силами, і вона вимагає, щоб я була поряд. Вона хоче, щоб або я повернулася, або її до себе забрала.
Повернутися додому зараз я не можу, бо тоді багато втрачу.
Тут робота на мене чекати не буде, а вдома я такої роботи не знайду.
І до себе я маму забрати не можу, бо тут, в Німеччині, у мене є хлопець, ми збираємося одружитися, а поки-що, знімаємо однокімнатну квартиру разом, то ж для мами просто місця немає.
Та вона цього не розуміє, щодня мені телефонує і плаче.
Я вже сама стала вірити у те, що я у неї погана і невдячна донька.
Я намагалася шукати інші виходи. Наприклад, я пропонувала мамі, що знайду їй людину (компаньйонку), яка буде до неї приходити і допомагати, я готова їй платити за це.
Проте, такий варіант мамі не підходить.
– Не для того я тебе родила, щоб мені зараз чужі люди стакан води подавали, – бідкається мама.
Головне, що претензії у неї лише до мене. У мене ж є ще брат, старший на 18 років (мамин син від першого шлюбу).
Він давно живе в Америці, і до нього у мами питань нема.
А от я, донька, їй винна!
Що робити, я не знаю? Я люблю свою маму, але у мене є своє життя.
Як правильно вчинити в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.