fbpx
Життєві історії
Я у мами пізня дитина, їй було 44, коли з’явилася я. Зараз я незаміжня, а мама старенька, мені доводиться доглядати її і весь час присвячувати їй. Я вже 7 років не була на морі, а цього року хотіла поїхати відпочити і просила родичів, щоб днів сім посиділи з мамою, але усі відмовили мені

Я у своєї мами пізня дитина, мама народила мене в 44 роки. Тата теж рано не стало і ми з мамою залишилися самі.

Заміж я не вийшла досі – поки що не склалося у мене життя.

Мамі на сьогодні вже 83 роки. Вона сама не може все робити, пам’ять теж вже не та, що мене не могло не турбувати.

Я зараз працюю одна, щоб забезпечувати нас обох, адже зрозуміло, що в мами маленька пенсія і її не вистачає на все. Йду на цілий день на роботу і весь день там думаю ще про неї, що б часом мама вдома щось не зробила недобре.

Вона останнім часом стала зовсім непередбачувана, мені так непросто з нею. Якби хоча б ще хтось жив поряд з нами з нашої родини, щоб хоч іноді заглянути до неї, коли я на роботі. Мама сама може залишити квартиру незачиненою, а сама піти кудись і ходжу потім за нею, хвилююся. Вже кілька разів зустрічала її далеко від дому додому. Каже, що заблукала. Одного разу залишила увімкненою воду. Добре, що я вчасно повернулася з роботи, а то б вода було б вже й у сусідів.

Зачиняти квартиру я теж не можу, мама просить ключі, так їй спокійніше. Краще, коли вона почувається вільною. Якби я мала більшу зарплату, то, мабуть, найняла няню, щоб доглядала за мамою. Однак зарплата у мене маленька, на жаль, тому я не маю можливості це зробити.

Мене це питання, щиро кажучи турбувало, і я, врешті, вирішила – оформила її в будинок для літніх людей. Вважаю, що мамі буде тут краще. Має відповідне коло для спілкування. Там хороші фахівці. Харчування також їй підходить. І я протягом дня спокійна і можу заробити якусь копійчину.

Я часто маму провідую там. Привожу її улюблені смаколики, а ще книжки, бо вона й досі любить читати. Вона не скаржиться мені ні на що, ніколи не каже, що їй там щось не подобається. Поряд з будинком є красивий парк, там багато лавочок, де мешканці цього будинку виходять на прогулянку і відпочивають та спілкуються між собою.

Вона не скаржиться, що їй там не подобається. Знайшла собі подруг, адже вдома вона ні з ким, крім мене, не спілкувалася. Вони разом і серіали там дивляться, є про що поговорити. А ще там постійно є фахівці, які потрібні мамі і я вважаю, що це дуже добре. Вдома точно у неї не було б таких можливостей.

Мені стало в рази легше і спокійніше після того, як мама стала жити там. Тепер у мене є більше часу для себе. Можу собі дозволити ввечері часом погуляти парком. Навіть задумалася про влаштування особистого життя.

Правда, мій вчинок не подобається моїм родичам, ніхто не розуміє мене. Але ж ніхто з них не хотів мені хоч якось допомогти з доглядом за мамою, хоч інколи приходити до неї. Я колись хотіла поїхати відпочити до моря, просила своїх родичів, щоб хтось посидів з них з мамою моєю, адже вона не буде сама. Але усі відмовились, жодна людина не захотіла допомогти. Я вже 7 років не була на морі, зовсім не мала часу для себе. Лише зараз можу хоч трохи відпочити, але усі відвернулися від неї.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page